Заходять Шеф поліції і троє Харцизяк.
ГЕНРИК: О, саме те, що треба! Які розкішні горлорізи! Ба, ті горлорізи всіх візьмуть за горло! Так! Якби поводився хтось підозріло або щось ускладнював і заважав, вхопити за горлянку і придушити на очах у всіх... нехай усі це бачать...
КАНЦЛЕР: Боюся, Ваша Величносте... що це я хотів...
ГЕНРИК:
Тверезо мислю я.
Ти вислухай мої розумування. Будь ласка, вислухай мої розумування.
Я вже згубив невинність і давним-давно у мене відібрали цноту. Я так багато останнім часом міркував. І цілу ніч не спав! Святість, вельможність, влада, закон, мораль, кохання, глупота, мудрість і кумедність — усе це твориться з людей, мов алкоголь з картоплі. Мов алкоголь, ти втямив? Я ситуацію опанував і змушу всіх тих скотиняк творити все, що мені багнеться, а щойно вони вдосталь напомпують мене могуттю й величчю, дам собі шлюб. А раптом буде це кумедно, то я кумедність теж візьму за горло. Якщо це буде глупо, то я глупоту теж візьму за горло. І мудрість за горлянку я вхоплю! Ну а якби отой ваш Бог, прострочений, старезний щось проти цього мав, йому я теж на горло наступлю!..
КАНЦЛЕР і ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так точно, Ваша Величносте!
ХАРЦИЗЯКИ: Так точно, Ваша Величносте!
ГЕНРИК: Так точно, Ваша Величносте!
УСІ: Так точно, Ваша Величносте!
Заходить Пандульф.
ПАНДУЛЬФ: Ні!
ГЕНРИК: Ні?
ПАНДУЛЬФ: Ні!
ГЕНРИК: Слово честі! Це єпископ!
ПАНДУЛЬФ:
Це я, Пандульф, я Кардинал Католицької Церкви і це засвідчую
Тобі в лице, нікчемний узурпаторе: Бог є,
А шлюб, якого не Костел дає,
Не шлюбом є, а прогріхом непрощеним!
ГЕНРИК: Ха-ха, Пандульфе, ех, Пандульфе!
(Глумливо.)
Любий Пандульфе, Ти ж Пандульф,
Еге ж?
ПАНДУЛЬФ: Так, я Пандульф.
ГЕНРИК: Ага... ще й кардинал, це все про тебе, га?
ПАНДУЛЬФ:
Я є Пандульфом, слугою Божим...
Господній я слуга, Пандульф.
ГЕНРИК: Любий мій Падульфе, ти ненароком не...
Надудлився,
Надудлився,
Надудлився
Своїм Пандульфом? Га? Мій любий
кардинале, чи не залив ти очі?
Залив.
Залив
Тим кардиналом? Тобі, мій кардинале, ударив у довбешку
Шнапс.
Шнапс.
Шнапс.
Таж мій Пандульфе любий, ти налигавсь як чіп Господом Богом і святою Католицькою Церквою. Ти пияцюра соромітний. Ех, ганьба! Я знаю, як воно! Одна чарчина, друга, а далі вже на повну й гайда! Ти ненормальний тип. Пияк!
ПАНДУЛЬФ: Я проклинаю Тебе!
ГЕНРИК: Що? Знову дудлиш? Прокляттям власним обпиваєшся у мене на очах. Ги, це занадто вже. Торкнусь-но я до тебе. (Торкається до нього.)
ПАНДУЛЬФ: Боже...
ГЕНРИК:
Гей, під арешт цього
П’яницю хрестонутого.
Вхопіть його за горло,
Харцизяки!!
Харцизяки витягають Пандульфа.
Який понурий день!
КАНЦЛЕР: Так, день понурий...
ГЕНРИК: Я паную...
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте...
ГЕНРИК: Я опаную...
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте...
ГЕНРИК: Я до всіх торкнуся!
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте!
ГЕНРИК: Мене ніхто і пальцем не діткнеться, ні... До речі, любий канцлере!
Скажи, будь ласка, а чи люди з мене часом не глузують трохи?..
КАНЦЛЕР: О-о-о!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: О-о-о!
ГЕНРИК:
І чи не пащекують
За спиною моєю або
За спинами у себе, що... що... що, приміром, що я, ги-ги, ревнивий! Га? А це
Було б потішно!
КАНЦЛЕР: О-о-о!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: О-о-о!
ГЕНРИК:
Запитую,
Зважаючи на ту дурну пригоду
Із квіткою, ги-ги!
Натяк того нікчемного п’янички
Досить виразний був і міг примножити поживу
Слизьким бруднючим язикам, ги-ги!
КАНЦЛЕР: Нічого я не знаю!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого ми не знаємо!
ГЕНРИК:
Адже якщо
Він поєднав їх у цій дивній позі,
Вони таки поєднані... і, може,
Людиська їх поєднують... її з ним... а його з нею...
То що? Кажи! Можливо,
Ніхто не важиться казати навпрямки,
Втім посмішки і погляди,
І натяки двозначні,
Ще й знаки потаємні, ги...
У мене в горлі пересохло. Пересихає мені в горлі. Гей, служники, подати мені яблуко! Я хочу яблуко! (До Канцлера.) То що? То що?
КАНЦЛЕР: Ваша Величносте, властиво, всі поводяться властиво, проте, властиво, може, й невластиво, хто тут що може знати, може, і є якісь прояви, а може, й ні, хіба я знаю, я старий, поганий маю зір і бачу зле...