ШАРМ: Чи мені таки буде дозволено згобити легковажний натяк і зав’язати з вами щось на кшталт пегелітного флігту а la papillon[19]? Щопгавда, les femmes[20] — це наче соус Бельмонто! Ліпше не зловживати. Важкостгавні! Владиславе, скільки в мене на гахунку?
ВЛАДИСЛАВ: У вас двісті п’ятдесят сім, а у пана барона Фірулета двісті п’ятдесят шість.
ШАРМ: Ну, власне. Печія. Нудьга.
АЛЬБЕРТИНКА: О-о-о!
ШАРМ: Посмак!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Пеге́сит. Нежить. Статистика й міггень. Закон великих чисел.
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Якщо ми вже тут сидимо на лавочці у затінку, я не бачу іншого виходу, ніж запгосити вас до «Максима». Якщо я досі зношу жінок, то тільки фагшигованих, і то їжею з гагного гестогану. Жінка з добгою пулягкою всегедині таки смаковитіша, ніж та сама жінка, наповнена, я сказав би, пгосто кагтоплею або ггечаною кашею. Запгошую вас до «Максима». Скажімо, устгиці, фагшиговані лангустами, стгаусячі яйця а la cocotte, квітка з лосося, майонез, дгозди...
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Владиславе, піґулку! Але ми маємо надію, пги світлі, пгиглушеному кгивавим абажугом, пги п’янких звуках циганських музик, ох-ох, закуски і вакханки... кгов піниться газом із шампанським, циганські тгелі, агомат твої чуття гозпалює, я нахиляюся — ти відсуваєшся, я нахиляюся — ти відсуваєшся, eвое-евое[21], я нахиляюся — ти відсуваєшся, евое-евое, я нахиляюся — ти відсуваєшся, га, я-а-а-а... Цигани, устгиці, я починаю тебе...
АЛЬБЕРТИНКА: О! Роздягати?
ШАРМ: Таж ні! Не гоздягати! Одягати! Муфточка із кготячих хвостиків від Вольфа!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Панчішки з пагизького туману.
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Панталончики гожеві з пінкою!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Буггундська спідничка, кгем абгикот!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Блузочка з ггибочками під соусом пговансаль....
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Капелюшечок на овочевій подушці!..
Темніє, вітер, буря.
Грім.
АЛЬБЕРТИНКА: Графе! Ти одягаєш мене замість роздягати!
ШАРМ: Пагдон? Пагдон? Пагдон?
АЛЬБЕРТИНКА: Хіба не бачиш?
Я під сукенкою моєю
Зовсім гола!
Я гола!
Грім.
ПАНСЬКА ГРУПА (прокидається, piano, crescendo[22], драматично): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)
ШАРМ (очманілий): Пеньюаг з мегеживом, обшитий хутгечком сгіблистого осіннього лиса, або дезабільє із шовку-сигцю з шотландською гюшечкою...
АЛЬБЕРТИНКА: Нагота... Наготи хочу!
Грім.
ПАНСЬКА ГРУПА (piano, розпачливо): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)
ЛАКЕЇ (дико): Гу-у-у-у-у-у-у-у-у! (Вітер).
Альбертинка тікає.
ШАРМ (очманілий): Упегше таке бачу: жінка воліє, щоб її гоздягали, замість одягати...
ПАНСЬКА ГРУПА: (fortissimo[23], дико): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона!
Заходить Фірулет зі Стрільцем.
ФІРУЛЕТ (атакуючи Шарма сміхом):
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!
Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ШАРМ (захищається):
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!
Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ФІРУЛЕТ: Утекла! Га? Мої співчуття! А це поразка, ха-ха! Три без фігури!
ШАРМ (сконфужений): Не гозумію... Не гозумію... Не гозумію... (Машинально, у відповідь Фірулетові.) Ха-ха-ха!
ФІРУЛЕТ: Чого це ти не розумієш, графе? (Атакує Шарма.) Ха-ха-ха!
ШАРМ (атакує Фірулета): Ха-ха-ха!.. Не розумію, ти знаєш, багоне, дивна гіч. Я флігтував і натякав, що спгавлю їй се і те з гагдегоба. А вона: що хоче наготи!
ФІРУЛЕТ: Наготи?
ШАРМ: Наготи. Отож.
ФІРУЛЕТ: Перепрошую, ти хочеш цим сказати, графе, що замість пеньюара, сорочки, дезабільє, спіднього... якісь там таз, стегна, бабки, ключиці:.. й нічого більше?
ШАРМ: Нічого!
Тіло.
Тіло — й нічого більше...
Вітер.
ФІРУЛЕТ: О, який пошум у природі!
ШАРМ: О, який пошум у природі!
РАЗОМ: О, пошум, пошум, о пошум!
ШАРМ (замислений): Тіло.
ФІРУЛЕТ (замислений): Тіло.
ШАРМ: Голе.
ФІРУЛЕТ: Голе.
ШАРМ: І все.
ФІРУЛЕТ: І все.
РАЗОМ: І пошум, пошум, і пошум.