Майбутність чорною дірою є, час незбагненний.
Історія позбавлена обличчя!
ПАНСЬКА ГРУПА: Історія позбавлена обличчя!
КНЯГИНЯ: Пані й панове, вшануймо ж на висоті муки твогця нашого, невичегпного творця...
ФІОР: Як цей час летить! Будь ласка, наприклад, отака лавка. Начебто стоїть нерухомо. А таки мчить! Мчить та й мчить... але куди?.. Ну? Куди? В якому напрямку і до мети якої?
Усе навколо мчить і мчить, о Боже всемогутній!
ГУФНАҐЕЛЬ (співає):
Бо це галоп, галоп, галоп!
Хлистом раз-два, хлистом два-три!
Лише галоп у голові...
Гей-гей, галоп, який там клус!
Галопом я завжди лечу,
Гей, у галоп на раз-два-три,
Гей-гей, галоп, о ти мій сон!
Гей-гей, галоп, мій звичний стиль!
ПАНСЬКА ГРУПА (вражено): Кріселка лорда Блоттона...
КНЯЗЬ (дещо шокований): Що? Галоп? Ну, власне! Як то мовиться, кому що, а кугці пгосо!
КНЯГИНЯ: Наш догогий ггаф вносить у нашу песимістичну гозмову нотку спгавжнього спогтивного оптимізму! Мегсі! Мегсі!
ГУФНАҐЕЛЬ: Я не звик падати з сідла. Ні, не звик падати з сідла. Галоп — це мій коник, моя пристрасть! Даруйте, маестро, але я не поділяю вашої стурбованості. Ця лавка? Мчить? Галопом? Не знати куди? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Історія? Мчить? Галопує? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Я не звик падати з сідла!
ПРОФЕСОР: Ве-е-е...
КНЯГИНЯ (Професорові): Не перебивайте, будь ласка!
ГУФНАҐЕЛЬ: Уся штука в тому, щоб міцно колінами й стегнами, віжки трохи попустити і — хлистом! Я запропонував би навіть певну ідею для маестро — щодо цього модного дефіле...
КНЯЗЬ: Ох, якщо ти, ггафе, маєш якусь думку, то пгосимо, бо ми вже віддавна не маємо жодних думок... Пго що це я?..
ФІОР (сам до себе):
Думка...
Яка ще думка?
Ніч.
ГУФНАҐЕЛЬ: Якщо кобила занадто рвучко понесе, найліпше дати їй волю, нехай летить, куди схоче, лише не впасти б... Ось на яку думку я вас навів би:
Хай бал з нагоди модного ревю
Ми балом-маскарадом проголосимо.
І буде замаскованим цей бал,
Як, власне, час наш потайний!
ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?
ГУФНАҐЕЛЬ:
Бал-маскарад, таємний бал
У виблиску розкішних зал.
А в них чудних одеж парад:
Прадавніх тог, новітніх шат...
ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?
ГУФНАҐЕЛЬ:
А в цей строкатих вир — бабах! —
Ввірвуться гості у мішках.
Це мішкуватий буде люд:
Мішок, накинутий навспак,
В мішку діра, в ній голова,
Надійно замаскована,
І невідомо, хто є хто!
ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?
ГУФНАҐЕЛЬ: На знак маестро Фіора мішки спадуть. І покажеться мода майбутності... Зрозуміло? Навіщо маестрові самому, з голови вигадувати нову моду? Хіба не ліпше вперше, так би мовити, прозондувати громадську думку? Довідатися, хто чим дихає? Які нові смаки, нові схильності, нові вподобання? Запросимо всіх до участі в конкурсі на нову моду. Нехай кожен обдумає відповідний костюм, а на цей костюм надягне мішка. Коли мішки спадуть, і ми побачимо костюми, маестро роздасть призи і, зачерпнувши натхнення в тих костюмах, зімпровізує остаточну модель силуету чоловічого й дамського на найближчі роки. А що? Гайда, вйо! І то галопом.
Гей-гей, галоп!
Галопом мчу!
Хлистом раз-два!
Хлистом два-три!
КНЯЗЬ: Гей, не так жваво! Не так учвал...
ГУФНАҐЕЛЬ: Буцефал!
Хай летить, нехай заносить!
Лиш би з коня я не впав!
ПАНСЬКА ГРУПА:
Хай летить, нехай заносить!
Лиш би з коня я не впав!
ПРОФЕСОР (зненацька): Ве-е-е!
КНЯГИНЯ: Що, пегепгошую?
ПРОФЕСОР: Ве-е-е!
КНЯЗЬ: Тобто як?
ПРОФЕСОР: Ве-е-е!
ПАТРОН: Що-що ви кажете?
ПРОФЕСОР: Ве-е-е!
ФІОР (замислений): Мішки...
Ця ідея, може, й не дуже... але... непогана...
Так... так...
ГУФНАҐЕЛЬ: Отож у галоп!
КНЯЗЬ: Галоп!
КНЯГИНЯ: Учвал!
ПАТРОН: Отож уперед, мчімо!
ГЕНЕРАЛ: Хлистом раз-два!
ГУФНАҐЕЛЬ: І галоп, галоп, галоп!
ПРЕЛАТ: Мчимо учвал!
ПАНСЬКА ГРУПА (гукає): Кріселка лорда Блоттона!
КНЯГИНЯ: Ласкаво пгосимо до замку!
ПРОФЕСОР (збоку): Ве-е-е! Ве-е-е! Ве-е-е!
Пані й пани виходять, лишивши групу Лакеїв, які стоять навколішки.
Фіор зволікає, не вийшов разом з ними, вглядається в лавочку.
ФІОР: Галоп... так-так... галоп...
Як легко коня доскочити і мчати, мчати...