ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Знову!
ФІРУЛЕТ: О, яка ж це мука!
ШАРМ (гарячково): Бо вона гадає, що це я їй запхав, що я — запхав...
ФІРУЛЕТ:
Але не ти це, графе, був! Це той вуличник!
Той бешкетник, той злочинець, злодійчук
І відчаюк! Він, він їй запхав!
І він із нею наголяса, бо його голизна
Незмірно ліпша від твоєї, графе!
ШАРМ:
Дозвольте! Що, багоне? Що, багоне?!
Багоне, ти погівнюєш із ким мене? Із цим обідганцем?
ФІРУЛЕТ: Таж так, порівнюю, ха-ха-ха!
ШАРМ:
То погівнюй ліпше
Власні свої члени, стагечо-згігклі
Із наготою твого пса, що краща від твоєї устокгат!
ФІРУЛЕТ:
Вважай, графе,
Щоб я не напустив на тебе мого!
Це скінчиться погано!
ШАРМ: Мій гвійніший! Фас!
ФІРУЛЕТ: Фас! Фас!
Злодюжки з гарчанням наскакують один на одного.
МАРКІЗА, ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН (нажахано): Тултубулагіууууууууугіуууууу!
ФІРУЛЕТ (погрозливо): Я морду тобі в морду і на морду!
ШАРМ (погрозливо): Я морду і на морду тобі в морду!
Виходять разом зі Злодійчуками.
Темніє... і западає щось на кшталт сумного безнадійного світанку. В глибині показуються двоє панів у циліндрах, суворі, чорні: Секунданти.
Шарм і Фірулет виходять з обох боків сцени в широких чорних плащах, у циліндрах, із пістолетами. Кожен веде лівою рукою свого Злодійчука на повідці. Уклони!
СЕКУНДАНТИ: Вогонь!
Шарм і Фірулет стріляють.
Схибили. Міняються місцями, кланяються дорогою один одному.
СЕКУНДАНТИ: Вогонь!
Стріляють. Схибили. Ностальгія.
ШАРМ: Пас!
ФІРУЛЕТ: Пас!
Великий смуток. Ностальгія. Виходять разом із Секундантами.
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ (отямилися): Кріселка лорда Блоттона.... Кріселка лорда Блоттона...
УСІ:
О-о-о, о-о-о, бал то є бал!
Ох-ох, ох-ох-ох, оце мені є бал!
МАРКІЗА, ПАТРОН, ГЕНЕРАЛ: Гіаугіагутуушгшшуууууууууууаааа!
КНЯГИНЯ:
Ах, пгошу, пгошу, Маугіцію,
Напгавду смішно, аж мене корчі бегуть:
Хто б міг у тих мішках окублитися...
Так погиває зазигнути!
КНЯЗЬ:
Ліпше до мішків не зазигати
Конфіденційність понад усе!
Заходить Прелат у сутані.
КНЯГИНЯ: Ой-йой, ну що це знову таке, що це за чогна фігуга, Маугіцію?!
КНЯЗЬ: Таж це наш дорогий пгелат від нашого догогого Господа Бога!
ПРЕЛАТ: Господу Богу слава навіки!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Слава навіки, слава навіки!
МАРКІЗА: Гіау!
КНЯГИНЯ: Ай! Хтось мене кудись укусив... щось укусило...
КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!
УСІ:
Ах-ах, ах-ах-ах, бал то є бал!
Ах-ах, ах-ах-ах, ото мені є бал!
ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!
Вриваються Професор і Гуфнаґель у мішках і масках.
ПРОФЕСОР: У-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!
ГУФНАҐЕЛЬ: Гр-р-р-р-р-р-р!
КНЯГИНЯ: Вітаємо! У-у-у-у-у-у-у! Вітаємо! Гр-р-р-р-р! Осанна на висоті! У-у-у-у-у-у-у-у! Гр-р-р-р-р-р-р! Вітаємо!
КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!
МАРКІЗА (зненацька): Гіа!
Тиша.
Вікна хряскають, десь углибині гуляє вітер.
КНЯГИНЯ (очманіло): Щось нудно якось...
Тиша.
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Нагота... Нагота...
КНЯГИНЯ: А ця своєї, що вона, чому вона, навіщо вона, пощо, Маугіцію? Чого вона, що вона?! Ще цього бгакує, щоб тут усі поснули!
Заходить Фіор, у фраку, з орхідеєю.
ВИГУКИ: О-о-о-о-о, Фіор, о Фіор, о Фіор!
ФІОР: Бо я Фіор...
УСІ (у несподіваному пожвавленні):
О-о-о, бал, це є бал, це є бал!
О-о-о-о, оце мені є бал!
ФІОР:
О-о-о, бал, це є бал, це є бал!
О-о-о-о, оце мені є бал!
УСІ: О Фіор, о Фіор, о Фіор, о Фіор!
ФІОР:
У лавах світла масок рій,
Таємних форм предивна ніч
І нерожденних кроїв ліс.
О мармур, у якому спить
Те, в що життя вкладе маестро!
УСІ: Маестро, о маестро, о маестро, о маестро!
ФІОР:
Ідей дивацьких темна тонь —
Тут кожен щось своє наснив.
Прийде і вирізьбить Фіор
З тих снів узір прийдешніх днів!
УСІ: О маестро, о маестро, о маестро, о маестро!
ФІОР: Ага, я бачу, моя моделька вже стоїть на подіумі! Пречудово! Тільки в мене таке враження, parole d’honneur, начебто вона щойно оббігала щонайменше з десяток крамниць. Отут я займу місце разом із князем і княгинею в ролі журі, туди нехай дефілюють замішковані гості по тому, як мішки спадуть... так... отут прошу поставити стільчик... Добре. Щось наче... Щось воно наче? Га?