ПРОФЕСОР: Лорд має, якщо я не помиляюся, загалом чотирнадцять кріселок.
ЛАКЕЙ ІІ: Цей-во, диви-но, ця нога щось вертиться!
ЛАКЕЙ І: Вертиться?
ЛАКЕЙ ІІ: Начебто підпихає мене. Диви-но!
ЛАКЕЙ ІІІ: Щось так якось ворушиться... ніби підпихає, чи що?
ЛАКЕЇ: Е-е-е-е! Що там з тією ногою?
ПРОФЕСОР: Однак через те, що два кріселка він відступив леді Естлі, лорд начебто має вже лише дванадцять кріселок, ве-е-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Отож наш дорогий лорд Блоттон має не більше, ніж дванадцять кріселок?
ПРОФЕСОР: Ве-е-е-е-е-е-е!
ЛАКЕЙ ІІ: Цей-во! Хлопаки! Бігме, пізнаю! Бігме, то Юзьова нога! Бігме, то Юзик!
ЛАКЕЙ І: Юзик?!
ГУФНАҐЕЛЬ: А я гадав, у лорда щонайменше шістнадцять кріселок.
ПРОФЕСОР: Він мав би й шістнадцять, якби не презентував два маркізові Піту, два, як я вже казав, леді Естлі. А я ве-ве-ве... я ве-е... ве-е... вправо. В-е... вліво. Блюю й блюю. В-е-е. Млоїть. Нудить. Блювота. Ве-е. Ве-е. Уширш і вдовж, углиб і навскіс. Блюю й блюю. Ве-е-ве-е. Яка нудота, як нудить, як млосно, ригаю, блюю, блювота, блювота абсолютна, радикальна, універсальна, космічна, фізична, метафізична, всевладна, всеохопна, блювота, блювота, блювота, блювота!
ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк! Копняк! Копняк! Зараз, тільки ногу вивільню! (До Лакеїв.) Геть! (Лакеї відходять, Гуфнаґель копає Професора.) Є!
ПРОФЕСОР: Ох! Бог заплатить! Тобто хтось заплатить, але не Бог. Бога нема. Є ситуація. Я в ситуації. Мушу вибирати. Я вибираю революцію. Мені вже легше. Революція!
ГУФНАҐЕЛЬ:
Так, революція!
Революція пролетаріату!
ПРОФЕСОР: Революція, але ви, Юзефе, не викажіть себе! Бо я відповідаю. Я вас, Юзефе, сюди привів!
ГУФНАҐЕЛЬ: Вас б’ють дрижаки, професоре? Це лише підтверджує, що ви не маєте довіри до революційних подій. Довіра до революційних подій є неодмінною запорукою успіху тих-таки революційних подій. Революційні події поділяються на етапи та розгортаються за планом. Перший етап: пробратися в саме осердя аристократії й буржуазії. Це вже готово!
ПРОФЕСОР: Готово, готово, та якби вийшло на яв, що ви, Юзефе, колишній камердинер князя і вас звільнили зі служби за непокору приблизно шість років тому... а потім ще п’ять років в’язниці за політичну агітацію...
ГУФНАҐЕЛЬ: Страшно?
ПРОФЕСОР: Ну завжди...
ГУФНАҐЕЛЬ: Нагадую параграф номер 137-б нашої Революційної Теорії.
ПРОФЕСОР: 137-б? Авжеж. Так. Звісно. Згідно із цим параграфом моя свідомість є свідомістю буржуя, тобто свідомістю, зіпсутою в зародку класовими утисками, тобто все, що я відчуваю й думаю, є збоченим, хворим, звироднілим, фальшивим і помилковим... Унаслідок цього та певна тривога, яку я відчуваю, також збочена, цілковито зіпсута в зародку, і я маю викинути це із себе, позбутися цього, видалити, випхати... В-е-е... ве-е-е-е.... Ве-е-е і знову ве-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк! (Копає його.)
ПРОФЕСОР: Дякую! Уже легше! Дякую! (Потирає сідниці.) О, як я себе ненавиджу!
ГУФНАҐЕЛЬ (понуро): Ненавидиш... буржую?
ПРОФЕСОР: Ненавиджу!
Але цю мою ненависть я теж ненавиджу!
Бо вона моя! Із мене! Хто ж це ненавидить?
Я, я ненавиджу! Я, буржуй!
Я, витвір хворої патологічної системи.
Я, наріст нездоровий. Болість, виразка,
Роз’їдена гріхом суспільним аж до кістки.
Отож ненавиджу себе... але ненавиджу
Мою ненависть... і знов ненавиджу
За те, що я ненавиджу ненависть, яка ненавидить
Мою ненависть... і я блюю, блюю, я... ве-е-е!
ГУФНАҐЕЛЬ: Прогнилий гниляк...
ПРОФЕСОР: Якби я міг себе... викинути...
ГУФНАҐЕЛЬ:
Хробаче, тішся, ми тебе затопчемо,
Революція ліквідує тебе.
ПРОФЕСОР: Знаю. Дякую. О так!
ГУФНАҐЕЛЬ: Революційні події тривають.
Перший етап, як я вже сказав: пробратися в саме осердя буржуазії. Готово.
Другий етап: нав’язати контакт із верствою пригноблюваних.
Це триває. (Тихше.) Вони впізнали мою ногу! Знають, що я їхній!
Третій етап революційних подій: розбуркати всі підривні елементи з метою спричинити суспільний переворот. Триває. Треба визнати, я мав непогану ідею з тими мішками! Мішки створюють атмосферу конспірації й анархії, мусять полегшити визволення прихованих токсинів цієї структуральної фази історичного процесу. Ви це побачите!
ПРОФЕСОР: Ве-е-е! (Гуфнаґель копає його.) О, дякую!
ГУФНАҐЕЛЬ: Інтелектуали діляться на дві категорії: ті, хто не дістали копняка в задок, і ті, хто дістали копняка в задок. Оті другі — є розсудливішими.
ПРОФЕСОР: Щиро кажучи, Юзефе, ваші дії здаються мені, як то мовиться, безглуздими, ідіотичними, непритямними, і ви, Юзефе, є для мене вкрай примітивним, а водночас скаженим плебеєм, напівінтелігентом, невігласом і взагалі... тому, як бачите, Юзефе, мені не бракує клепки, щоби триматися здаля від цих ідіотичних ініціатив... Але хто це так мислить? Я. А хто я? Я, збочений у зародку класовими утисками. Я, буржуй. Я, класовий ворог. Отож-бо моя думка про вас, Юзефе, і про вашу революційну діяльність мусить бути виблювана мною разом зі мною, разом зі мною, разом зі мною. Ве-е-е!