Несподіваний виск однієї з дам.
ВИСК ДАМИ: І-і-і-і-і-і-і-і!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ (танцюючи): Тга-ля-ля!
ВИСК ІНШОЇ ДАМИ: І-і-і-і-і-і!
КНЯЗЬ: Тга-ля-ля!
ВИСКИ: І-і-і-і-і-і-і-і!
Лоскотки!
Видно Злодійчука, який прошмигує з поцупленою сумочкою.
ЗАМІШКОВАНІ: Уітттттібуууаааапіт!
КНЯГИНЯ: Що там таке?
Танець уже ледве дихає, другий Злодійчук прошмигує з украденими прикрасами.
ВИСК ОДНОГО З ПАНІВ: І-і-і-і-і-і! Чия це рука?
ДАМИ: Ай-ай, лоскотки!
ПАН: Ви мене лоскочете!
ДАМА: Це ви мене лоскочете!
ЗАМІШКОВАНІ: Тууууутампауьуубуутупатаітіт!
ГОЛОСИ: Позбавте мене цього! Що за манери!
Ай! Рука!
Що ви, пане! Що ви, пані!
Ай, спина!
А-я-я-я-яй! Нога!
Мій бюст!!!
Світло теж ошаленіло, навпереміну гасне і вмикається. Злодійчуки мелькотять сюди-туди зі здобиччю. Загальна розгнузданість.
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: До танцю! Танцювати!
ВИСКИ: Чого ви, пане, лоскочетеся! Що, ви робите, пані?! Куди ви мені лізете? Рятуйте! Він мене мацає! Хі-хі-хі-хі! Геть! Лоскотки! Ой-ой! А-я-я-я-яй! Ох-ох! Поліція! Поліція-я-і-і-і!
ЗАМІШКОВАНІ: Тупалтамаматамуб!
КРИК ШАРМА: Пас!
КРИК ФІРУЛЕТА: Пас!
Гуфнаґель одним стрибком сідлає Професора і верхи на Професорові — обоє в мішках і масках — наїжджає на юрму гостей на чолі Куреня Лакеїв.
ГУФНАҐЕЛЬ: Гей, у галоп!
ЗАМІШКОВАНІ: Тут-ту-ту!
Світло згасає.
Тиша.
КРИК (потемки): Революція!
ЛАКЕЇ: Ноги виривати! Годі ваксувати!
КРИК: Революція!
ЗАМІШКОВАНІ: Туп-туп-туп! А пуїт!
Темрява й тиша.
ФІОР (стоїть збоку і вмикає електричний ліхтарик): Як добре, що при мені завжди мій електричний ліхтарик. Треба придивитися до цього... Розглянутися трохи поміж цього, що тут і як...
Поволі освітлює завмерлих гостей, разом із Куренем Лакеїв, із Гуфнаґелем верхи на Професорові. Костюми гостей у жахливому стані, частково пошарпані, бюсти, плечі оголені, руки застигли у процесі щипання, лоскотання... Ліхтарик Фіора знаходить обох Злодійчуків, які застигли в процесі крадіжки... наближається до Альбертинки.
ФІОР: А вона все спить...
Освітлює Шарма і Фірулета, які застигли від жаху.
Освітлює Князя і Княгиню в пошарпаних туалетах.
Освітлює Гуфнаґеля, який без маски і мішка: обличчя закривавлене, жахітне, знавісніле.
ФІОР: Ага-а, граф Гуфнаґель... Скинув маску... Та що це за новітня мода?..
Освітлює Генерала, з якого наполовину здерли маску й надірвали мішок. Генерал у мундирі гітлерівського офіцера, з моноклем, з револьвером...
ФІОР: Ага! То наш генерал був у цьому мішку! Але що він за моду собі вигадав?
Освітлює Маркізу, яка вже без маски і мішка, Маркіза загримувалася під наглядачку в нацистському концентраційному таборі: з батогом, кайданками тощо.
ФІОР: Маркіза... Що це за мода їй примарилася... Це ж треба таке!
Освітлює Патрона, який без маски, проте має на обличчі іншу — протигаз із велетенським хоботом, у руці бомба.
ФІОР: Мабуть, патрон...
Потужний грім. Вихор. Темрява.
КРИК ШАРМА: Пас!
КРИК ФІРУЛЕТА: Пас!
Акт ІІІ
Руїни замку Гімалай.
Та сама зала, проте зруйнована. Стіни проламані, лишилося трохи меблів, столик, накритий парчею, лампа-торшер, крісла... Углибині румовище.
Гуляє вітер, буря, крізь виломи в мурах видно таємниче небо, вогні, спалахи, відблиски...
Фіор у фраку.
ФІОР (змагається з вітром): Є тут хто?
КНЯЗЬ (із великим абажуром на голові, який заслоняє обличчя, вдає із себе лампу): Лампа.
ФІОР (відскакує): Хто?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Лампа.
ФІОР: Це князь!
КНЯЗЬ-ЛАМПА. Тихше... тихше... Загади Бога! Обегежно!
ФІОР (кричить крізь вітер): Який вітер!
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Це вітег істогії.
Вітер реве.
ФІОР: Де всі?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Гозпогошилися... Й погубилися...
ФІОР: Це що, землетрус був?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Хто його може знати? Щось там було... Але хто може знати, що саме?
ФІОР: А княгиня?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тут, погяд. Не впізнаєте? Вона вдає столик.
ФІОР (відскакує від столика, що є Княгинею, яка стоїть рачки, прикрившись парчею): А-а-а!