КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тихше... Так безпечніше.
Гуфнаґель галопом, верхи на Професорові, пролітає сценою на чолі Куреня Лакеїв, які тріумфально вимахують частинами хазяйського гардероба.
ГУФНАҐЕЛЬ (підхльостує Професора хлистом): Галоп, гей, галоп!
ЛАКЕЇ: Ноги виривати! (Пролітають.)
ФІОР: Революція?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Так, геволюція...
Заходить Жебрак, співаючи жебрацьку пісню.
ЖЕБРАК:
Ой, воспоможіть...
Ой, згляньтеся...
Ой, хто мені милостиню дасть?
Зелені, зелені ліщини...
Зелені, зелені березини...
ФІОР: Хто це?
ЖЕБРАК: Зелені, зелені березини,
Зелені, зелені ліщини...
ФІОР: Хто ти?
ЖЕБРАК (зненацька): Кріселка лорда Блоттона!
Утікає.
ФІОР: Що сталося?
Бо щось таки сталося... Що? Що саме сталося?..
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Я й сам не знаю... Щось якось... Із наготою.
Начебто щось... не знаю... Потім смішки, ви́ски,
Всі запищали, що їх хтось лоскоче,
Мене теж наче лоскотало... в спину... і з боків,
І в мене запгопав годинник. Почали тлумитися...
І хі-хі, сміхи, потім кгики, гики.
Усе розгнуздалось. А тоді лакейство
Накинулось на панство... Це, гозумієте, начебто
В газеті написали, що «підгивні елементи скогистались із ситуації»...
ФІОР: Так-так... Усе так і було... А що тепер?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Тепег у нас геволюція.
ФІОР: Революція?
КНЯЗЬ-ЛАМПА (нечітко): Пагазити.
Знову влітає Курінь Лакеїв на чолі з Гуфнаґелем, який осідлав Професора.
ЛАКЕЇ: Ноги виривати!
Пролітають.
ФІОР: А це що?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Не знаю.
ФІОР: Куди вони так мчать?
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Упегед.
Вітер.
ФІОР:
Форми дивацькі, обриси шалені...
Ні, я не відаю, не знаю, не розумію й не бажаю,
Не вловлюю і не сприймаю... безщасний я Фіор!
О, я Фіор безщасний!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Фіог безщасний!
Із купи непотребу вилазить Прелат. Сутана застібнута шпильками так, що скидається на блузку та спідницю. На голові великий дамський капелюх, у руці парасолька.
ФІОР: Чорна жінко, чого тобі?!
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Маестро!
ФІОР: Ага-а, це сутана!
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Нехай буде воля Твоя...
ФІОР: Прелате, якою була твоя доля?
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Годі й вимовити.
Словами не переповісти. Тож не питайте про шляхи,
Якими я пройшов, і ліпше взагалі
Нічого не питайте. Я мушу переховуватись.
Вибачте, я мушу переховуватись. Зрештою, раджу
Вам те саме.
ФІОР: У жінку, в лампу, в стіл мені перемінитися?
Ні! Я Фіор!
ПРЕЛАТ: Фіор!
КНЯЗЬ: Фіог!
КНЯГИНЯ: Фіог!
Забігають Гуфнаґель і Лакеї.
Гримає, темніє.
ЛАКЕЇ: Копита відкрутити!
ФІОР (Гуфнаґелеві): Потворо! Стій!
ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Не можу!
Я галоп!
ФІОР (показуючи на Професора): А цей кінь?
ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: А це мій інтелект!
ПРОФЕСОР-КІНЬ: Ве-е-е!
ФІОР: Кого ви переслідуєте?
ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Тих, що втікають!
ФІОР: Кров надто густо заляпала твоє обличчя, однак я впізнаю тебе.
Ти ж граф Гуфнаґель!
ГУФНАГЕЛЬ-ВЕРШНИК: Ні! Я ідея!
Геть!
ФІОР: Професоре!
Це ви? Професоре!
Професор рачки, під сідлом, з вуздою в роті, підскакує, хрипить.
ПРОФЕСОР-КІНЬ: О, так. О так, дякую!
Ве-е-е! Ве-е-е!
ЛАКЕЇ: Ноги виривати!
ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК: Вйо!
Вибігають.
ФІОР: О, що це за гонитва!
О, що за втеча!
Влітають Генерал, Патрон, Маркіза в костюмах кінця Акту ІІ, вони мчать у тому самому напрямку.
ФІОР: Стійте! Кого ви наздоганяєте?
І від кого утікаєте?
ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Гулютубулю!
ФІОР: Ох, поясніть мені зрозуміліше!
ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Тьютутатуму!
ФІОР: Маркізо, адже це ви, пані!
Патроне! Таж це ви, не хто інший!
Наш дорогий патроне! І ви, генерале!
Хіба ви призабули мову?!
КНЯЗЬ-ЛАМПА: Коли людські діяння
Не вміщаються в словах,
То мова лускає...
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Хто їх там знає...
КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Ех-ех, яке паскудство!
ФІОР: Друзі й подруги!
Поверніться самі до себе! Скиньте ті личини!
Годі вже забави, о, це надто болісно!
КНЯЗЬ-ЛАМПА: У тому-то вся гіч, що вже не можна повегнутися до себе.
ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Нема такого шляху.
КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Повегнутися до себе? Цікаво, як?