— І все-таки, — сказав Пітер, — це краще, ніж узагалі без тіла.
Потяг із гуркотом пронісся по мосту.
— Мабуть, я роззирнуся, — мовив Пітер.
Старий відчув, як поворухнулися його кінцівки.
— Стій! Фу! Місце!
Старий міцно заплющив очі.
— Розплющ їх! Дай подивитися!
Очі заворушилися.
— А ось і чарівна дівчина. Швидше!
— Найкрасивіша дівчина в світі!
Мумія не втрималась і розплющила одне око.
— Ах! — зітхнули всі. — Точно!
Молодиця аж вихилялася, підлаштовуючись під рвані ритми поїзда. Така ж прекрасна, як і виграний у тирі приз, коли позбивав зі стенду всі пляшки з-під молока.
— Ні! — Старий аж зажмурився.
— Розплющ негайно!
Його очі закотилися.
— Відпустіть! — викрикнув він. — Годі!
Дівчина поточилася, немов зібралася впасти прямо на них усіх.
— Годі! — вигукнув старий. — 3 нами ж Сесі, сама невинність.
— Невинність!
Внутрішнє горище заревіло.
— Дідусю, — тихо мовила Сесі, — з усіма моїми недалечкими екскурсіями, моїми подорожами, я не…
— Невинна! — заволали четверо кузенів.
— Послухайте! — запротестував Прадідусь.
— Ні, це ви послухайте, — прошепотіла Сесі. — Тисячу літніх ночей я ниткою соталася у вікна спалень. Я лежала у прохолодних заметах білих подушок, плавала голяка в річках серпневими полуднями і засмагала на берегах річок під пташиним поглядом…
— Я не хочу це слухати!
— Так, — голос Сесі мандрував по лугах спогадів. — Якось я затрималася на літньому обличчі дівчини, щоб подивитися на одного юнака, і в ту ж мить, я була в тому самому парубкові, обпалюючи пристрастю цю дівчину вічного літа. Я гніздилася в сімейній парі мишей, кружляла з папужками-нерозлучниками, чутливими голубками і ховалася в метеликах, що зливалися на квітці.
— Чорт!
— Грудневими ночами я возилася на санях, а навколо падав сніг і з рожевих ніздрів коней виривалася пара. У теплі хутряних ковдр ховалися шестеро молодих людей, що копошилися, жадали й отримували бажане…
— Припини!
— Браво! — горлали кузени.
— … і коли я селилася в конструкції з кісток і плоті, найкрасивішій жінці в світі…
Прадідусь був приголомшений.
Його немов заспокоїв раптовий снігопад. Він відчував, як ворушаться квіти коло його чола, як повіває ранковий липневий вітерець коло його вух. Як по всьому його тілу поширюється тепло, як наливаються древні пласкі груди, а вогонь спалахує в глибині живота. Тепер, коли вона розповідала про своє, його туби розім’якли та почервоніли. Він знову знав поезію і міг би оросити нею світ, мов небаченим дощем, а його стомлені, вкриті могильним пилом пальці, складені на колінах, набрали кольору вершків, молока і стиглого яблуневого цвіту. Він застиг, дивлячись на них, і стиснув кулаки.
— Ні! Віддайте мені мої руки! Геть з моїх уст!
— Досить, — сказав внутрішній голос, Філіп.
— Ми втрачаємо час, — зазначив Пітер.
— То привітаймо юну леді, — запропонував Джек.
— Так! — промовив чи не цілий церковний хор мормонів[14] в одне горло. Невидимі дроти підірвали Прадідуся на ноги.
— Облиште мене! — він заплакав і чимдуж стиснув очі, череп, ребра, заганяючи кузенів у неймовірну диво-могилу, яка могла поглинути їх. — Ну, ось! Годі!
Кузени рикошетом покотилися в темряву.
— Допоможіть! Дайте світло! Сесі!
— Я тут, — сказала Сесі.
Старий відчув, як його пересмикнуло, як залоскотало за вухами та в ділянці хребта. Легені набив пух, а ніс — сажа.
— Віллє, його ліва нога, воруши нею! Пітере, а тобі права, і крок! Філіпе, увага на праву руку. Джеку, на ліву. Нумо!
— Бігом — руш!
Прадідусь похитнувся.
Але не в бік прекрасної дівчини; він заточився і мало не впав.
— Зачекай! — гаркнув грецький хор. — Вона ж там! Хто-небудь, чіпляйте його. В кого його ноги? Віллє? Пітере?
Прадідусь настіж відчинив двері у відкритий тамбур, вивалився на вітер, що обвівав його зусібіч, і вже готовий був кинутися на луку, всіяну соняшниками, що миготіли перед очима, аж раптом:
— Фігуро морська, на місці замри! — вигукнув хор голосів із його вуст.
І він завмер у хвості швидко зникаючого потяга.
14
В оригіналі мова про цілком конкретний хор — «Хор Мормонської Скинії» у структурі Церкви Ісуса Христа святих останнього дня (м. Солт-Лейк-Сіті, Юта). Безперервно існує з 1847 р. складається з 360 осіб, виступає під акомпанемент одного (інколи двох) органів великого залу зібрань вірян мормонської конфесії «Скинії Солт-Лейк».