Вражена міс Мінерва Геллідей подалася вперед і простягнула руку. Вона почула свій власний шепіт:
— Я вірю!
Ефект виявився миттєвим.
Примарний пасажир виструнчився. Барва повернулася до його блідих щік. В очах загорівся вогник. Голова його повернулась, і він втупився у дивовижну жінку, яка зцілювала словами.
Страшенно почервонівши, літня медсестра з великим теплим бюстом спохопилася, підвелась і поквапилася геть.
Не минуло й п’яти хвилин, як міс Мінерва Геллідей почула, що метрдотель біжить коридором, стукає в двері та щось шепоче. Пробігаючи повз її відчинені двері, він зиркнув на неї:
— А ви часом не…
— Ні, — здогадалася вона. — Не лікар. Але дипломована медсестра. Щось із літнім паном з вагона-ресторану?
— Так, так! Прошу, мадам, сюди!
Примарного пасажира віднесли назад у його купе.
Коли міс Мінерва Геллідей дійшла туди, то відразу ж зазирнула всередину.
Дивний чоловік лежав, розпластавшись. Його старечі очі заплющилися, рот обернувся на безкровну рану. Рештки життя жевріли тільки в його голові, яка трусилася в ритмі руху потяга.
«Боже милий, — подумала вона. — Він мертвий!»
А вголос мовила:
— Я покличу, якщо ви будете мені потрібні.
Метрдотель вийшов.
Міс Мінерва Геллідей м’яко зачинила двері й повернулася до мертвого чоловіка — він точно був мертвим. І все ж…
Вона зрештою наважилася простягнути руку й доторкнутися до зап’ястя, венами якого струменіла крижана вода. Вона відсахнулася, наче суха крига обпекла їй пальці. А тоді нахилилася вперед і прошепотіла прямо в бліде обличчя.
— Слухайте дуже уважно. Гаразд?
Їй здалося, що у відповідь вона почула один холодний удар серця. Тоді вона продовжила:
— Не знаю, як я здогадалася про це. Я знаю, хто ви, і знаю, на що ви хворієте…
Потяг повернув. Голова чоловіка смикнулася, ніби в нього була зламана шия.
— Я скажу, від чого ви помираєте! — прошепотіла вона. — Ваша хвороба — люди!
Його очі розширилися, наче йому поцілили прямо в серце. Вона вела далі:
— Люди в потязі убивають вас. Саме вони — джерело ваших страждань.
Щось схоже на дихання ворухнулося за щільно стиснутими, схожими на рану вустами.
— Так-х-х…х-х-х-х!
Вона схопила його за зап’ястя, намагаючись намацати пульс.
— Ви прибули з якоїсь середньоєвропейської країни, чи не так? Звідти, де ночі — довгі, а люди прислухаються до виття вітру? От тільки тепер усе змінилось, і ви спробували утекти в мандри, але…
Саме тієї миті зграйка молодих, хмільних туристів, зайшовшись реготом, пройшла коридором.
Примарний пасажир змарнів.
— Звідки… ви, — прошепотів він, — … дізналися… про тсссе?
— Я висококваліфікована медсестра з винятковою пам’яттю. Я бачила, зустрічала такого, як ви, коли мені було шість років…
— Бачили? — видихнув блідий як полотно старий.
— В Ірландії, біля Кілешандри.[15] Будинок мого дядька стоїть там більше ста років, і він увесь пропах дощем і туманом. Пізно вночі на даху лунали кроки, коридор виповнював звук грози, а тоді, одного разу, ця тінь увійшла до моєї кімнати. Вона сіла на моє ліжко, і від холоду того тіла мені стало холодно. Я все добре пам’ятаю і точно знаю, що це був не сон, і тінь, що сиділа на краю мого ліжка й шепотіла… дуже… скидалася на вас.
Старий хворий чоловік із заплющеними очима пробурчав з глибини своєї арктичної душі:
— І хто… і що… я таке?
— Ви не хворий. І не помираєте, ви просто…
Свисток «Східного експреса» завив десь удалині.
— …привид, — закінчила вона.
— Так-х-х! — вигукнув він.
У тому крикові вчувалася впевненість, визнання, потреба. Він мало не зірвався на ноги.
— Так!
Цієї миті у дверях з’явився молодий священик, готовий здійснити обряд. З осяйними очима, вологими губами і розп’яттям у руках він витріщився на зіщулену постать примарного пасажира і гукнув:
— Чи можу я…?
— Соборування?[16] Старий пасажир підняв одну повіку, наче кришку срібної скриньки. — Від вас? Ні. — Він перевів погляд на медсестру. — Від неї!
— Сер! — вигукнув молодий священик.
Він відступив, стискаючи розп’яття, як витяжну мотузку парашута, розвернувся і зник.
Стара медсестра лишилася розглядати свого дивного пацієнта, аж доки той не мовив:
— Як, — видихнув він, — ви зможете вилікувати мене?
— Ну… — вона злегка, сором’язливо всміхнулася. — Ми маємо знайти вихід.
15
Кілешандра (англ. Killeshandra; ірл. Cill nа Seanratha — «церква старих фортець») — село в Ірландії, що знаходиться у графстві Каван (провінція Ольстер).
16
Соборування, або ж Єлеєосвячення — церковне Таїнство, в якому при помазанні тіла спеціально освяченою олією (єлеєм) закликається на людину благодать Божа, що зцілює хворобу душевну і тілесну. Єлеєосвячення іменується Соборуванням тому, що за статутом Церкви його належить здійснювати семи священикам, тобто собором священиків.