Отож, улюблені бабусині біблійні приповідки. Не знаю, чи чиню правильно, бо передаю довільно. Перечитавши Соломонові приповідки, переконався, що такі вислови (чи схожі) там є:
– Шукатимеш Бога, як срібло ци золото, то узнаєш Бога.
– Бог стежку пильнує й од чоловіка з лихим язиком рятує.
– Шануватимеш Бога, то й клуня буде повна.
– Як син розумний, то й батька звеселяє, а як дурний – то матері на горе.
– Замруживши очі на світ, собі зробиш прикрість.
– Правдою й ненависть закрити мона.
– Що зубам оцет і очам дим, те ледачий тим, що їх насилають.
– Хто ближнім гордує, той розуму ни має.
– Хто поле своє оброблєє, той і хлібом ситий буде.
– Мудрий хату будує, а дурень своїми руками руйнує.
– Ліпше трохи в Господньому страсі, ніж великі скарби в тривозі.
– Любе слово, що до речі сказане.
– Дух людський при недузі помагає.
– Хто батька й матір проклинає, у того свічка погасне, як уночі запалить.
– Добре ім’я й великі багатства переважить.
– Не завидуй багатим і злим, бо то в них ни од Бога.
– Скіко дурного ни товчи у ступі – ни порозумнішає.
– Жадібний біжить за багацтвом, а якби озирнувся б, то побачив би, що його злидні здоганяють.
– Хто із злодієм паює, той свою душу ни чує.
– Гординя чоловіка й принижує.
– У п’явки дві дочки, обидві «Давай!», «Давай!» звуться.
– Двох речей проси в Бога: щоб умів правду од неправди одділити й щоб, наситившись, Бога ни забував.
– Добра жінка підперезується міцно, як береться до роботи.
– Краса обманить, врода – марнота, та, що Бога й людину похвалить, – то розумна.
– Не дивися, ци поле велике, а дивися, як доглянуте.
– Діти батьків шанують – і Бог їх годує.
Молитви од Пелагеї
Матінко Богородице Пресвятая, яко ти Сина Божого породила, подай милосердя й добре здоровля цій дитині, дитяті Божому, Богом сотвореному, у ласці й мирі, простели щиру доріжку, ногам теплу, а очам світлу, на чотири сторони, куди б не пішло дитя, простягни свою руку на неїну голівку, яко ти є Матір Божа і мати велика усіх дітей.
Молитву цю, казала бабуся Пелагея, треба промовляти три рази.
Святий Угоднику Миколаю, уздоров рабу (раба) Божого (ім’я) десницею своєю, і оком своїм, і помислом своїм, і тим, що для людей своїх дарував із щедрої душі, до Бога наближеної, без гріха до Отця Небесного і людей повернутої, обдаруй милостями своїми, крихтою добра з великого Божого хліба. Хай буде здоровим і щасливим раб Божий (ім’я) на ті літа, що суджено прожити. Амінь.
Свята Варваро великомученице, що натерпілася за віру Господню, що на добру дорогу людей благословляєш, благослови дорогу (промовлялося – й стежку) раби Божої (ім’я), хай ноги не знають втоми, хай ни камінь, ни звір, ни лиха людина ни стрітеться на тій дорозі, а приведе до того порога, що й належить. В ім’я Отця, й Сина, і Святого Духа во віки вічні віків. Амінь.
Святая Пелагеє, заступнице людей кротких і смиренних, до тебе звертаюся я, раба Божа, ім’ям твоїм наречена, зверни свій погляд і послухай слово, що йде од душі моєї, смиренної і кроткої. Од серця, що видить тебе незримо, молюся, бо за стражденного і нужденного раба (раби) Божого (ім’я), яко за себе, свята заступнице (далі йшло прохання).
За словами бабусі, всі можуть звертатися до святої Пелагеї, називаючи своє ім’я.
Афоризми і думки-зітхання [5]Пелагеї
– Всяка дорога починається од порога і до порога вертається. А чия ни вертається, то в безвісті пропадає.
– Весна приходить на молодих подивитися, а старим осінь пуд ноги золотеї монети кидає, та тєжко до них нагинатися.
– Скільки стежок ни сходив би, а тико їдна тобі ноги поцілує.
– У кого десять правд у хаті, в того чорт на покуті сидить.
– Прийде сивий дід, то йому вже не поморгаєш; от він прийшов, а так хочеться гинчим його побачити.
– Життє як поле: як зореш, так і вродить, що посієш, такий і сніп буде.
– Сій зерно, а думай, що золото, то й хліб тобі солодким буде.
– Із двох зол вибереш менше – виросте й покусає.
– Хай благословляє мати на благословенне, бо од слова доброго зранку до вечора жити хочеться, а од недоброго до ранку ни заснеш.
– Дослухайся до крику, в ньому тоже слова знаходяться, навіть якщо їх не почуєш.