– І от в цей час молодий Грицько, син Грицька Скараного, запаливши в Стамбулі козацькі вогні, розбивав ґрати у гареми і в’язниці. І коли він уже летів назад на Україну, оздоблений якнайкращими квітами – гроном бранців і бранок, – в душі його запалали враз дивні вогні. А чорноока бранка, сидівши серед ночі в козацькім човні і світивши йому тоді ясним і прекрасним сонцем, сказала чужою, але прекрасною мовою: «Любий козаче, я, донна Анна Сааведро. Я люблю тебе, скільки любити може сестра великого із найбільших, сестра Мігуеля Сааведра». І віддала вона йому руку і серце. І звідціль пішов мій, Майка Йогансена, рід по лінії моєї матері. І ось я, Майк Йогансен, стою своїми двома ногами і росту разом із трьох європейських культур, я, що дев’ятьох літ з роду написав перший твір німецькою мовою і що останній твір присвячу своїй, колись вільній, в майбутньому голубій і прекрасній Еспанії.
Казкам віри не йняла випускниця харківської 1-ї Маріїнської жіночої гімназії. Усе життя Ганна Федорівна Йоганнсен поклала на виховання дітей; окрім Майка, в сім’ї росли Тетяна, Федір та Маргарита. Змалку за малим Михасем можна було не наглядати. Ріс він таким із дітей, котрі здатні самі собі раду дати на Журавлівських схилах. Разом із молодшим сусідом і тезкою Михайлом Ветуховим (1902-1959), котрий згодом став президентом Української вільної академії наук (ВУАН, США), цілодобово пропадали вони на «біологічному практикумі».
Слова Майк не промовляв, а карбував; і кожне з них мало силу, вагу.
Так діялося і з поезіями. Перший власній вірш, складений німецькою мовою – ну, знаєте, про старість і смерть, – у 1904 р. дев’ятирічний хлопчина вирізьбив ножом на дверях льоху.
***
Середню освіту Майк Йогансен здобув у 3-ій Харківській чоловічій гімназії, на вулиці Тихій, навпроти костьолу. Його однокласниками стали майбутні російські поети-футуристи Григорій Петніков (1894-1971) і Божидар (справжнє ім’я: Богдан Гордєєв; 1894-1914), а також український географ та прозаїк Юрій Платонов (1894-1954).
Ватага у них була дружня. Як пригадував Григорій Петніков:
– Ми втрьох купили – на паях, економлячи на сніданках, справжній футбольний м’яч, (Мишко, я, і Юра Платонов). У ті часи шкіряний м’яч – це була новинка, щось схоже на польоти авіатора Сергія Уточкіна, які відбувалися за містом. Я згадав наш футбольний м'яч, а потім і бутци... Ми ганяли у футбол на пустирі за Лермонтовською вулицею, де стояв цегляний будиночок вчителя німецької мови Гервасія Андрійовича (Йоганнсена).
Як пише у монографії “Літературні 1920-ті постаті. Нариси. Образки. Етюди” (2013) літературознавець Ростислав Мельників:
– У гімназії Михайла приваблювала математика. Також він цікавиться сучасною літературою, випробовував власне перо – перші вірші з’явилися німецькою та російською мовами. У старших класах зі своїм товаришем по гімназії Григорієм Петніковим він став близьким до кола Миколи Асєєва (він саме навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету. – О.Р.), Велемира Хлєбникова, Володимира Маяковського.
***
Слід зазначити, що тодішні харківські красуні зводили з розуму майбутнє російської модернової поезії. Наприклад, Микола Асєєв майже не відвідував місцевий університет, бо пропадом пропадав у будинку харківського купця Михайла Івановича Синякова, що стояв у Нікітінському провулку, 22А. У дворянському гніздечку росло п’ятеро дочок-красунь, яких згодом літературознавці назвали «музами російського футуризму». За спогадами Лілі Брик, Борис Пастернак упадав за Надією, Давид Бурлюк – за Марією, Григорій Петников – за Вірою, Микола Асєєв – за Ксенією (пізніше вони одружилися), тоді як Велимир Хлєбников закохувався в кожну з сестер Синякова по черзі. Але то – окрема історія.
То були просто золоті роки, що промайнули у 3-ій Харківській чоловічій гімназії: Михась “не пив, не курив і не знав жінок”. Маючи у товаришах однокашників-футуристів, Майк Йогансен у провінційних поетах, таких собі «затюканих апостолах» не ходив. Чимало часу український віршар проводив у колі російськомовних модернових поетів, зокрема був прекрасно знайомий із Головою Земної кулі Велемиром Хлєбниковим (1885-1922), котрий входив у першу в Росії футуристичну групу “Будетляни”. Майк теж зажадав стати мовником, тож вступив до губернського університету.
Чому в підлітковому віці він писав німецькою? А якою мовою б ви писали, коли рідний батько з дня у день садовив усіх дітей обабіч себе і примушував уголос читати поему «Фауст» німецькою мовою. Тим часом мова харківської вулиці була іншою…