— Їй доведеться потурбуватися про своє майбутнє.
— А це вже зовсім інша річ. Вважаю, у нас є наші власні, дуже конкретні плани щодо майбутнього Англії — ваша інформація нам тоді дуже знадобиться. Містер Джон Буль може вибирати — або сьогодні, або завтра. Забажає, щоб це було сьогодні — ми до цього готові. Віддає перевагу завтрашньому дню — будемо готові, як і раніше. На мою думку, їм розумніше боротися з союзниками, ніж поодинці. Та це вже їхня справа. Цей тиждень має вирішити долю Англії. Але ви згадували про сховок...
Барон опустився у фотель. Промені світла падали прямо на його широку лису маківку. Він незворушно пахкав сигарою.
У дальньому кінці просторої кімнати, обшитої дубовими панелями та заставленої рядами книжкових полиць, висіла штора. Фон Борк її відсмикнув, і фон Херлінґ побачив великий сейф, обкутий міддю. Фон Борк зняв невеликого ключика з ланцюжка для годинника й після довгих маніпуляцій відчинив важкі дверцята.
— Прошу, — сказав він, жестом запрошуючи гостя й сам відступаючи вбік.
Світло вдарило у відчинений сейф, і секретар посольства із захопленням розглядав його численні відділення. Над кожним була табличка. Переводячи погляд, фон Херлінґ читав: «Броди», «Охорона портів», «Аероплани», «Ірландія», «Єгипет», «Зміцнення Портсмута», «Ла-Манш», «Розайт» і десятки інших. Усі відділення були забиті документами, кресленнями та планами.
— Грандіозно! — вигукнув секретар. Відклавши сигару, він тихо поплескав у м’ясисті долоні.
— І це всього за чотири роки, бароне. Не так уже й погано для поміщика, гульвіси та мисливця. Але діамант, який має увінчати мою колекцію, ще не тут. Скоро прибуде, і для нього вже готова оправа.
Фон Борк вказав на відділення з написом «Військово-морська сигналізація».
— Але ж у вас тут уже набралося вельми солідне досьє...
— Застаріле, маловартісні папірці. Адміралтейство якимось чином дізналося, вдарило на сполох, і всі коди змінили. Оце був удар! Найбільша невдача за всю мою службу. Але за допомогою моєї чекової книжки та кмітливого Олтемонта сьогодні ж увечері все буде залагоджено.
Барон зиркнув на свій годинник і видав гортанний вигук, що свідчив про розчарування.
— На жаль, більше чекати не можу. Можете собі лише уявити, як зараз усе кипить на Карлтон-Террас. Кожен із нас має залишатися на своєму посту. Я сподівався привезти новини про вашу останню здобич. Хіба ваш Олтемонт не призначив точної години прибуття?
Фон Борк підсунув йому телеграму: «Буду неодмінно. Увечері привезу нові свічки запалювання. Олтемонт».
— Свічки запалювання?
— Бачте, він видає себе за механіка, а в мене тут цілий гараж. У нашому з ним коді все позначено термінами автомобільних деталей. Пише про радіатор — має на увазі лінійний корабель, а масляна помпа — це крейсер. Свічки ж запалювання — військово-морська сигналізація.
— Надіслано з Портсмута опівдні, — повідомив секретар, поглянувши на телеграму. — До речі, скільки ви йому платите?
— П’ятсот фунтів дам лише за це доручення. І ще, звісно, виплачую регулярну платню.
— Непогано заробляє. Вони корисні, ці зрадники батьківщини, але якось прикро стільки платити за зраду.
— На Олтемонта мені грошей не шкода. Він чудово працює. Може, я й виплачую йому багато, зате він поставляє «якісний товар», як сам його охарактеризував. Крім цього, він зовсім не зрадник. Запевняю: що стосується ставлення до Англії, то наш найбільш пронімецький юнкер — пташеня порівняно із ображеним американським ірландцем.
— Он як! Він американський ірландець?
— Послухали б ви, як він розмовляє, то у вас не залишилося б сумнівів щодо цього. Не повірите, але я іноді насилу його розумію. Він наче оголосив війну не лише Англії, а й навіть англійській мові. Ви справді більше не можете чекати? Він має бути з хвилини на хвилину.
— Дуже шкодую, але я й так затримався. Чекаємо на вас завтра рано-вранці. Якщо вам вдасться пронести теку зі сигнальними кодами під самим носом у герцога Йоркського, то можете вважати це блискучим фіналом усієї вашої британської епопеї. Ого! Токайське!
Він кивнув на ретельно закорковану, вкриту павутинням пляшку, що стояла на таці разом із двома келихами.
— Дозвольте запропонувати вам келих на дорогу?