Це місцевість, де розгорнувся потужна весняна атака проти Аль-Каїди, «Операція Анаконда», коли під командуванням Сполучених Штатів міжнародні війська спецпризначення почали запеклу війну з останніми Осаминими відданими учнями в Афганістані. Кажуть, що на цих прикордонних територіях усе ще можна знайти кілька солдатів Аль-Каїди. Місцеві польові командири ніколи не визнавали центральної влади, і дотепер правлять згідно із законами племен. Американцям і центральному урядові важко проникнути в села, що розташувалися в Пуштунському поясі по обидва боки кордону. Експерти з розвідки вважають, що якщо Осама бін Ладен і Мулла Омар усе ще живі, то вони знаходяться саме тут.
Таймир пробує їх розшукати. Або хоча б знайти когось, хто знає когось, хто бачив їх, або, хто думає, що бачив когось, подібного на них. На відміну від свого супутника, Таймир сподівається, що вони абсолютно нічого не з’ясують. Таймир ненавидить небезпеку. Він ненавидить подорожувати в райони, де проживають клани й де кожну мить чигає небезпека. Ззаду в машині є готові до вжитку куленепробивні жилети й каски.
— Що ти читаєш, Таймире?
— Святий Коран.
— Та я бачу. Може щось особливе? Маю на увазі, «строфи про подорожі» або щось на кшталт цього?
— Ні, я ніколи не шукаю щось специфічне. Я просто навмання відкриваю. Якраз у цей момент дійшов до місця про те, що той, хто слухається Бога та його посланця, буде введений у райські сади, де дзюрчать струмки, і що хто повертається до Нього спиною, буде покараний. Я читаю Коран, коли мені страшно або сумно.
— О, так, — каже Боб і прихилює голову до вікна. Крізь примружені очі він бачить брудні кабульські вулиці. Вони їдуть прямо на схід сонця й від сліпучого блиску Боб заплющує очі.
Таймир розмірковує про своє завдання. Йому запропонували роботу перекладача для великого американського журналу. Раніше, за талібів, він працював на благодійницьку організацію. Він відповідав за роздачу борошна й рису бідним. Коли 11 вересня всі іноземці виїхали, він один залишився відповідальним. Таліби заблокували всі його зусилля. Роздача призупинилася, а одного дня розподільчий пункт збомбардирували. Таймир дякував Богу, що припинив поставки. Що було б, якби це місце було повне жінок і дітей, що вишикувалися в розпачливі черги за продуктами?
Але тепер відчувається, що ніби пройшла вічність з тих пір, як він працював з організацією допомоги. Коли в Афганістан з’їхалися журналісти, його вибрав американський журнал. За один день вони запропонували заплатити, як зазвичай платять за два тижні. З думкою про свою бідну родину, він залишив місію допомоги й узявся за перекладацьку роботу, маючи в арсеналі добру уяву та мистецьке володіння англійською.
Таймир — єдиний годувальник у родині, що є невеликою за афганськими мірками. Він живе з матір’ю, батьком, зведеною сестрою, дружиною та однорічним Бахаром в невеликій квартирі на Мікрорайоні недалеко від Султана. Його мама — старша Султанова сестра, яку видали заміж, щоб було на що дати освіту Султанові.
Фероза — найсуворіша з усіх матерів. З часу, як Таймир був маленький, йому рідко коли дозволяли піти на вулицю погратися з дітьми. Він мав гратися в невеликій кімнаті, тихо й спокійно, під пильним оком Ферози. Коли став старшим — його примушували робити домашні завдання. Зі школи він мав іти відразу додому, без ніякої компанії, і нікому не дозволяли заходити до нього погратися. Таймир ніколи не протестував. Сперечатися з Ферозою було неможливо, адже вона одразу била його й била боляче.
«Вона гірша за Осаму бін Ладена», — каже Таймир Бобу, коли трохи спізнюється або мусить піти раніше. Його нові американські друзі дізнаються жахливі історії про «Осаму». Вони уявляють собі тип стерви, що ховається під Паранджею. Але коли вони знайомляться з нею під час відвідин Таймира, перед ними постає усміхнена невелика жінка з допитливим, косооким поглядом. На шиї висить золотий медальйон із уписаним ісламським символом віри. Вона купила його на першу Таймирову американську зарплату. Фероза точно знає, скільки він заробляє, і він усе віддає їй. З цього вона видає йому щось на кишенькові витрати. Таймир демонструє їм сліди на стінах, що залишились від черевиків або інших предметів, якими вона кидала в нього. Тепер він сміється. Тиранка Фероза відійшла в минуле.
Ферозу спалювало бажання, щоб із Таймира виросло щось поважне. Як лише в неї заводились зайві гроші, вона записувала Таймира на якісь курси: англійська мова, додаткова математика, комп’ютер. Неграмотна жінка, яку силоміць видали заміж, щоб отримати гроші в родину, збиралася через сина стати шанованою та поважною матір’ю.