Краєвид стає ще пустельнішим. Попереду — пустеля, позаду — гори. Усе в різних відтінках бурих кольорів. Угорі на схилах гір видно чорні зиґзаґоподібні візерунки. Виявляється, це вівці, що, згуртувавшись, шукають собі харч на гірських уступах.
Вони під’їжджають до Хоста. Таймир ненавидить це місто. Лідер талібів Мулла Омар знайшов собі тут найвідданіших прихильників. Хост із прилеглими територіями майже не звернув увагу на те, що влада опинилася в руках талібів. Для них мало що змінилося. Жінки тут все одно ніколи не ходили на роботу, а дівчата до школи. Паранджу тут одягали з часів, відколи вони себе пам’ятали, і наказувала про це не влада, а родина.
Хост — це місто без жінок, принаймні ззовні. Коли в Кабулі в першу весну після повалення Талібану, жінки почали скидати паранджу й зрідка можна побачити жінок у ресторанах, у Хості жінок майже не видно, навіть схованих під паранджею. Вони проводять своє життя в закритих внутрішніх дворах. Вони ніколи не виходять на прогулянку, у крамниці або навіть у гості. Панує закон пурда, закон повного розмежування чоловіків і жінок.
Таймир з Бобом відшукують дорогу до молодшого брата Падша Хана — Камала Хана. Він зайняв резиденцію губернатора, а новопризначений губернатор у цей час посадив себе під домашній арешт під охорону начальника поліції. Сад резиденції весь заповнений чоловіками, відданими клану Ханів. Навколо сидять, лежать або прогулюються солдати різного віку від худорлявих юнаків до посивілих чоловіків. Атмосфера напружена й досить виснажлива.
— Камал Хан? — запитує Таймир.
Два солдати приводять їх до оточеного людьми командира. Він погоджується дати інтерв’ю й вони сідають. Підходить малий хлопець із чаєм.
— Ми готові воювати. Поки фальшивий губернатор не покине Хост і не буде відновлений на посаді мій брат, миру не буде, — каже молодик.
Чоловіки кивають. Один чоловік енергійно киває. Це друга після Камала Хана людина в групі. Він сидить на долівці, підібравши ноги по-турецьки, п’є чай і уважно слухає. Весь цей час він ніжно гладить іншого солдата. Вони близько притулилися один до одного і їхні сплетені пальці лежать на колінах в одного з них. Багато хто з солдатів кидають на Таймира й Боба ласі погляди.
У деяких частинах Афганістану, особливо на південному сході країни, гомосексуалізм є поширеним і негласно прийнятним. Багато командирів мають молодих коханців і часто можна побачити чоловіка, за яким в’ється гурт молодих хлопців. Хлопці прикрашають себе квітами: устромляють у волосся, за вухо або в дірку від ґудзика. Таку поведінку часто пояснюють строгими правилами пурда, що діють у південній і східній частинах країни. Нерідко можна побачити табун манірних і вихилястих хлопців. Вони підмальовують собі очі, а їхні рухи нагадують рухи західних трансвеститів. Вони стріляють очима, фліртують, крутять стегнами і плечима.
Командири живуть не лише, як гомосексуалісти. Більшість із них має жінок і цілі виводки дітей. Але вони рідко бувають удома і проводять життя серед чоловіків. Часто через ревнощі серед молодих чоловіків розігруються великі драми. Через те, що молодий коханець ділив свою прихильність на двох чоловіків, могла виникнути кривава ворожнеча. В одному випадку, борючись за молодого коханця, два командири зав’язали на базарі танковий бій. Результатом було кілька десятків убитих.
Камал Хан — гарний на вигляд, двадцяти з чимось років, упевнений у собі — стверджує, що правити провінцією має клан Ханів.
— Нас підтримує народ. Ми будемо битися до останньої людини. Це не через бажання влади, — щиро каже Камал Хан. — Це народ нас хоче, народ. І народ нас заслужив. Ми лише виконуємо волю народу.
По стіні за ним повзуть два великі довгоногі павуки. Камал Хан виймає з куртки невелику торбинку. У ній кілька таблеток, які він ковтає. «Я себе погано почуваю», — каже він і його погляд просить співчуття.
Такі люди протистоять Хаміду Карзаю. Вони продовжують управляти згідно із законами польових командирів і відмовляються, щоб їм наказували з Кабула. Утрати цивільних людей мало що значать. Влада — ось що має значення. І влада означає дві речі: честь — клан Ханів править провінцією; гроші — контроль над зростаючим потоком контрабандних товарів і дохід від мита на товари, що імпортуються легально.
Причина такої сильної зацікавленості американського журналу місцевим конфліктом в Хості криється не в тому, що Карзай пригрозив наслати на польових командирів армію. Цього, напевно, не станеться, адже Падша Хан підкреслив: «Якщо він вишле армію, загинуть люди, і звинувачення впаде на нього».