прискорено і без прикрас. Не змінились по суті і основні методи винищення народів
"федерації". А це як і в попередніх московських ордах. Пряме фізичне вбивство
"нацменів" і їх національних лідерів. Ліквідація національно визначених територій
шляхом їх роз'єднання чи об'єднання в штучні "зручні для управління", і, зрозуміло, руссифіковані навіть формально. Нищення національної духовності народів, витіснення
з реального життя їх мови і традицій, впровадження на їх місце, "общєпршятих сєйчас", тобто кацапотворних. Москва - Рассєя природньо бідна країна, але грабує і привласнює
величезні ресурси поневолених народів, і за ці кошти нищить пограбовані народи. Тому
при такому розвитку подій, ці, ще поневолені Москвою народи, приречені на
національну загибель. Для них спасіння одне - вирватись з тенет Москви - Рассєї, створити свої держави і стати суб'єктами міжнародного права. Тому ці народи мають
право боротися за своє визволення будь - якими доступними їм засобами. Будь -
якими!!! Їх вбивають і руссифікують на їх етнічній землі. Вбивають як людей і як
етнос. І цю їх боротьбу проти Москви - Рассєї світ повинен сприймати як національно -
визвольну боротьбу, як боротьбу за право на життя. На жаль Москві - Рассєї вдається за
допомогою провокацій і брехні навішувати на національно - визвольну боротьбу
народів ярлики бандитизму, тероризму тощо. Так колись московські царі представляли
світу наше легендарне козацтво і нескорених гайдамаків, а їх послідовники, московські
"комуністи", на всіх, хто боровся проти них, наприклад, ОУН – УПА. На зовнішніх
фронтах. І тут Москва - Рассєя і кацапизм такі ж агресивні і ворожі до всіх, бо кордонів
для рассєянія не існує, а існують лише ближні і дальні цілі. Ще недавно ближніми
цілями для рассєянія були країни Центральної і Західної Європи, Близького Сходу та
інші. Країни так званого соцтабору були, образно кажучи, вже на кухонному столі
Москви - Рассєї. Після розвалу совдепії істотно змінилася ситуація і з цілями.
Першочерговими чи ближніми цілями стали країни, що вирвались на волю з
московського кендюха. Але хай не думають, що кацапизм відмовився від "всесвітньої
рассєюшки". Так само не треба сприймати легковірно і поверхнево клоунади "нових
русскіх", що призивають "мити русскіє сапаги в Індійському океані...". Подібними
клоунадами кацапизм зондує реакцію світу і піднімає "русскій дух" у мігрантів -
русскіх. Але не треба і переоцінювати їх. Якщо б кацапизм міг, то вони вже давно
місили би лаптями країни і народи не тільки на берегах Індійського океану. Слава богу, вони не спроможні. Не мають на це сили. Зараз головним серед першочергових
напрямків наступу для кацапизму є Україна, проти якої розгорнута тотальна війна на
знищення. Така глибинна ненависть русскіх і Москви — Рассєї до українців і України
викликана дією двох факторів. Перший фактор об'єктивний, це дія ідеологічного
принципу життєдайності рассєянія. Україна безпосередньо межує з Московщиною; сама не хоче "воссоєдінятися" та й не дає проходу Москві - Рассєї далі на Захід. А без
рассєянія Орда Язичників загине, як розвалювались попередні московські орди. Другий
фактор суб'єктивний, полягає в тому, що власне Україна і українці є основними
зацікавленими суддями і опонентами основної, ще нині робочої, біографічної версії
Москви - Рассєї. Дійсно, всі основні складові цієї "фількіної грамоти" в тій чи іншій
мірі апелюють до древнєукраїнської державності Київської Русі. В далеких від Москви-
Рассєї країнах , наприклад, в Англії чи Франції людям байдуже, хто такі русскіє, чи
"откуда єсть пашла" Москва-Рассєя. В цьому немає нічого особливого: у них і своїх
проблем вистачає. А то десь далеко, та й за іншими країнами. Ті люди не задумуються
особливо над тим, чому москалі стали русскімі, а потім "совєтським народом", а потім
"рассєянами" і т. д. Захотіли стати "слов'янами" чи "римлянами" тим народам байдуже.
Хай москалі обзиваються "чукчами" чи "фараонами" лише б не чіпали їх. Вони ще
далеко і черга до них ще не дійшла. Тут і вся відповідь. Але Україна для Москви -
Рассєї зараз найближча ціль, і український фронт найголовніший. Тут ситуація дуже
подібна до воєнних ситуацій: "десь гримить канонада, десь бомблять міста, десь люди
гинуть, а тут у них тиша...". Так можуть думати і діяти люди далеко від фронту. А нас