зараз і бомблять, і розстрілюють, підривають і травлять. У нас передова фронту проти
московських орд вже багато століть. Тому нас пече, а не просто цікавить, хто на нас
пре. І ми вже знаємо, що це не приступ зграї більшовиків чи туалетних мочил. Це
кацапизм в дії!
IV. Як захищатись і як боротись з кацапизмом?
Це питання завжди стояло і стоїть зараз перед нами. Спершу треба усвідомити, що успіхи кацапизму часто були не стільки його заслугою. Нерідко цьому сприяла
неефективність методів і засобів, якими захищались жертви кацапизму. А це
найчастіше було наслідком того, що люди не знають чи забувають про першоджерела
злочинності Москви - Рассєї. Розглянемо декілька найважливіших принципів боротьби
з кацапизмом.
Принцип перший. Найперше, що необхідно знати і чим керуватись, це те, що
ворожість і злочинність, а значить і такі дійства Москви - Рассєї є не політичною
кон'юнктурою русского керівництва, не тимчасовим збоченням русского суспільства, а
є їх етнічною мораллю, їх етнічною ідеологією. Політична збоченість може
змінюватися (царизм, більшовизм тощо) за формою і методами, а етнічна ідеологія
(кацапизм) не міняється в суті своїй. Москва - Рассєя народилась, як злочинне
ординське середовище, таким вона завжди була; другою не буває і бути не бажає. Тому
дуже небезпечно, за що поплатилися життям мільйони людей і цілі народи, думати і
надіятись: ось з іншими русскіми буде краще, чи вони не такі злочинні тощо. Ні, заражені кацапизмом, всі вони злочинні і небезпечні.
Принцип другий. Народна мудрість каже: "тримайтесь далі від біди". Кацапизм -
це страшна біда. Тому завжди необхідно триматися від Москви - Рассєї на безпечній
віддалі у всьому. Недопустимо, смертельно небезпечно підпускати Москву - Рассєю до
себе, до національно - визначальних інтересів. В ніякі "союзи" з Москвою - Рассєєю не
можна вступати. Русская порядність, якщо така взагалі існує, закінчується там, де
починаються ваші національні інтереси. Як набат, як призив до нащадків лунають в
болотах і лісах Сибіру і Півночі крики мільйонів закатованих українців:
"Геть від Москви!"
Розумні політики знали, чого можна чекати від Москви - Рассєї і не попадались на
їх "дружбу". Нерозумні чи довірливі люди конали в московських концтаборах.
Дистанціювання від Москви - Рассєї це - найперша умова самозбереження на всіх
рівнях, особистому і національному. Коли людину втягують в русскую "дружбу", то
кацапизм негайно включає його в процес мутації в перевертня. З поглибленням такої
"дружби" мутації, ростуть і вимоги кацапистів до "друга", аж до повної його
денаціоналізації і "переходом" в русскіє. Як показує досвід, коли людина спохватилась, чинить опір мутації в русскіє, то вона стає об'єктом духовного чи фізичного терору з
боку кацапистів. Така, наприклад, доля більшості всіх наших керівних прислужників
Москви - Рассєї. Вони або самі кидали "московську службу", якщо їм щастило, або їх
знищували політично чи фізично. Така доля більшості українських гетьманів, що
дружили з Москвою. Така доля і українських "комуністичних" служак Москви.
Яскравим прикладом такого фіналу "дружби - служби" з русскіми, є доля, наприклад, латишських "червоних стрільців" або наших "махновців". їх Москва ефективно
використала "класовою пропагандою", а потім відстрілювала, як зайців, з участю інших
обдурених. Зближення з Москвою - Рассєєю на державному рівні, якщо не прийняти
відповідних захисних заходів, рівнозначно поступовій втраті незалежності і своєї
державності. Особливо це небезпечно для країн, які кацапизм розглядає і планує, як
ближні цілі для рассєянія. Принцип третій. Жодним клятвам, договорам, заявам, обіцянкам Москви - Рассєї довіряти не можна, якими б красивими гаслами, паперами
чи "спектаклями" вони не прикрашались і не "гарантувались". Чим більші злочини
задумала чи вже проводить Москва - Рассєя, тим красивішою і величнішою брехнею
вони прикриваються. Підступність і брехня винесені кацапами з монголо-татарської
орди, пізніше розмножені і вдосконалені, завжди були і залишаються складовими їх
державної і суспільної моралі. Знають, що брешуть, але плачуть що ні, і навіть вірять в
свою брехню. Вбивають десятки мільйонів людей, а брешуть, що то не вони чи взагалі, що такого не було. Надягли на Україну кайдани рабства, а французьким придворним