Думаю гебісти чекали від мене щось про "заборону" , про "право"...А тут якесь
"відмінили", до якого вони не були готові. А може і їм це не сказали ще....
Другим разом під час подібного визову: "..от тут пішут, что ви счітаєте Суворова
врагом українського народа"...
Виручила випадковість: в одному з відділів працював інженер з прізвищем
Суворов. Тому я зміг заявити в дусі "протесту": " що ви, Суворов прекрасний
працівник, ударник комтруда, активіст...."
Про що думали ці "інтелектуали", дивлячись один на другого, можна лише
здогадуватися. Спробуй я хоч словом згадати про знищення російськими військами, якими командував "той Суворов" села Турбаї на Полтавщині, чи інших проявів їх
"братерства" , невідомо чим би закінчилась та розмова. Подібних випадків було
чимало. Правда, в якійсь мірі прикривала тінь "великого академіка", який опікував
мікроелектроніку в інституті. Але ніщо не спасло б, якби гебісти дізнались хоч щось
про "Кацапизм".
Ось ще один випадок небезпеки вже більш високого рангу: так би мовити
"ближнього бою". Одного вечора до мене додому прийшов близький товариш, що знав
про мою роботу над "Кацапизмом" і в розпачі сказав: "я попав в пастку КГБ, зараз
підсилають до наших людей, допоможи щось придумати, я подонком не буду...."
Лікар Іван І. - людина порядна, мирна, добра, патріотично вихована, але зовсім не
був здатним до політичної боротьби, тим більше такого рівня. На це і розраховували
психологи з КГБ, коли, використовуючи важку життєву ситуацію людини , підлим
обманом затягли його у свої тенети. Я знав Івана багато років і вірив: він не
перевертень, не зрадник.
Але треба було негайно вирішити цю небезпечну проблему. І знову прийшло на
допомогу знання кацапизму: був придуманий простий і дієвий алгоритм його
"співпраці" з КГБ, який допоміг відвернути біду від нього і від інших людей. Більше
року тягнулась ця напружена непроста і небезпечна боротьба. Свою партію Іван зіграв
природньо і переконливо, і закінчилась вона "звільненням , як непридатного для
оперативної роботи в спецорганах."
Різного рівня і природи небезпеки нависали протягом 70-х і навіть 80-х років. І не
тільки "органи", але часто і прості совки "бдєлі".
Довелось надовго, і вийшло назавжди, відмовитись від оприлюднення тоді
"Кацапизму". Відтворювати пізніше "Кацапизм - Ідеологія Кровавої Орди" в тому
об'ємі по огризках тексту неможливо, та й зібраний тоді ілюстративний матеріал про
злодіяння Москви-Рассєї, хоч і в іншій площині, перевершили пізніші відкриті
публікації. Але головне залишилось в силі: ми не помилились в природі совдепії і її
істинної правлячої ідеології.
Розкриті і сформульовані фундаментальні положення про кацапизм, як
ідеологічної системи, підтвердились розвитком сучасної історії, характером краху
совдепії, а зараз демонструються новою московською Ордою Язичників.
II. Виникнення і сутність кацапизму
Кацапизм - це одна з найзлочинніших ідеологій, натхненник і організатор
вбивства сотень мільйонів людей, знищення з лиця землі цілих країн і народів, пограбувань і знищення духовних цінностей всесвітнього значення та інших злочинів
проти людяності і світу як таких. Тільки за 75 років совдепії московський більшовизм
знищив понад 35 мільйонів українців, випалив українське національне життя на значній
частині українських земель. Злочинність Москви - Рассєї не випадковість, не збіг
обставин, а закладена в природі цього етносу, в його ідеології. Не випадково з Москвою
і її державностями пов'язані найбільші світові катастрофи і найбільші світові злочинці.
Так, становим хребтом - колискою виникнення і розвитку Москви - Рассєї були
такі всесвітні катастрофи: нашестя монголо - татарських орд ("откуда єсть пашла"): Перша Світова війна, московський більшовизм (пришестя диявола на землю), Друга
Світова війна. Кожна з цих світових трагедій приносила трофеї московським
державностям і біди народам. Так само, найбільшими злочинцями в історії людства
світом визнані московські вожді Ленін і Сталін. Що ж об'єднувало і об'єднує
московських "царів", "пролетарських інтернаціоналістів" і нинішніх, "русскоязичників"
в їх злочинності та ненависті до народів? Такою постійно діючою і керуючою силою, незалежно від соціального устрою їх державностей, є їх етнічна ідеологія, ім'я якої