Закiнчуючi училища одержують не тільки спеціальність, а й середню освіту. Частина з них продовжує потiм навчання у вузах. За роки існування училище випустило 6 520 фахівців гірничої справи. Багато його
60
вихованців стали інженерами, техніками, керівниками цехів, відділів.
Для дівчат в місті створені училища, які готують майстрів швейного виробництва, працівників торгівлі і громадського харчування, медичних працівників. І
На вулицi Ленiна стоїть і найстаріший учбовий заклад Донбасу — Кадіївський гірничий технікум. За густою зеленню дерев ховаються корпуси гуртожитків та їдальні, житлові будинки викладачів. 3 1928 року технікум випустив понад 15 тисяч спеціалістів. Його вихованці тепер працюють у Донбасі, на Уралі, в Середній Азії, в Кузнецькому басейні, у передгір'ї Карпат та на Сахаліні.
Гірничий технікум має прекрасну учбову базу, бібліотеку, добре обладнані кабінети. Він готує кваліфікованих фахівців по підземній розробці вугільних покладів, гірничій електротехніці, по експлуатації автоматичних пристроїв у гірничій промисловості, промисловому та громадському будівництву, плануванню. Технікум має вечірнє та заочне відділення, філіали у сусідніх містах — Кіровську та Первомайську.
Поряд з технікумом височать корпуси нового учбового закладу — Кадіївського філіалу Комунарського гірничо-металургійного інституту. Відкрито його у травні 1956 року. Спочатку на двох його факультетах— гірничої електромеханіки і розробки покладів корисних копалин — навчалось 100 чоловік. Тепер у ньому на-
61
вчається 2 670 чоловік за 13 спеціальностями, причому за п'ятьма спеціальностями ведеться підготовка інженерів для гірничої промисловості. 460 спеціалістів з дипломами вже працюють на промислових підприємствах Луганщини.
Одночасно з підготовкою кадрів він веде велику науково-дослідну роботу. За замовленнями підприємств та організацій його кафедри розробляють багато тем, які пов'язані з раціональними методами відпрацювання вугільних пластів, кращим використанням гірничої техніки, безпечним веденням гірничого господарства тощо.
Зростання культурного рівня населення підвищує попит на політичну, наукову, технічну та художню літературу. Задовольнити його покликано 67 бібліотек, в яких налічується 40 тисяч читачів. Багато хто з кадіївчан комплектує свої особисті бібліотеки. Щороку у книжкових магазинах та кіосках «Союздруку» вони купують літератури майже на З00 тисяч карбованців.
І ще декілька цікавих довідок. До Великого Жовтня газети і журнали передплачували управитель рудника, кілька інженерів і штейгерів та ще урядник. А зараз лише за передплатою розходиться понад 175 тисяч примірників газет та журналів. Близько 20 тисяч їх щодня продається у кіосках. Трудящі міста мають 17 тисяч радіоточок, 45 тисяч радіоприймачів і 25 тисяч телевізорів.
62
ХОРОШИЙ ПОБУТ -
ПРАЦІ ПОМІЧНИК
Проїжджаючи чи проходячи вулицями міста, ви мимоволі звернете увагу на те, що в нижніх поверхах багатьох будинків розмістились нові магазини. За асортиментом товарів вони не поступаються столичним.
Універсальний магазин на вулиці Леніна. На першому поверсі тут можна придбати різні електротовари, радіоприймачі, телевізори, годинники, столовий посуд і, звичайно, дитячі іграшки. На другому — великий вибір тканин, костюмів, пальт, на третьому — взуття.
Неподалік від універмага — вулиця Кірова. Раніше вона називалась Торговою. Це був торговельний центр старої Кадіївки. Продукти і товари були тут низької якості, видавались по талонах рудничних контор. Ціни встановлювались на 10 — 35 процентів вищі, ніж ті, що діяли. І нерідко траплялось так, що у день видачі зарплати шахтар на руки не одержував жодної копійки — весь заробіток йшов на сплату боргу крамареві або конторі.
Тепер на цій вулиці чимало магазинів. Ось один з них — «Шахтарський». Тут великий вибір риботоварів, ковбасних і кондитерських виробів, вин, круп тощо. У приміщенні — просторо, світло, чисто. В ньому встановлено сучасне торговельне і технологічне обладнання. Такі ж торговельні підприємства і на інших вулицях.
63
А всього трудящих Кадіївки обслуговують 184 магазини, понад 150 їдалень, кафе, буфетів, ресторанів. За своїм зовнішнім оформленням і якістю приготування страв шахтарські їдальні не поступаються ресторанам. Йдучи у забій, гірник тепер може взяти з собою сніданок, загорнутий у целофановий пакет, наповнити флягу ароматною гарячою кавою.