Великі зміни відбулись у медичному обслуговуванні. Старі шахтарі й зараз на пальцях перелічать весь медичний персонал дореволюційної Кадіївки. Потрапити тоді до лікарні шахтареві було не так просто, хоч хворіли люди досить часто. Виїхавши після виснажливої роботи з шахти, гірники обмивались прямо в річці, ручаї чи ставку, бо не на всіх шахтах були лазні. Важко було додержуватись правил санітарії та гігієни. То тут, то там спалахували епідемії.
Тепер мешканців Кадіївки обслуговує 71 медична установка, в тому числі 12 лікарень та поліклінік, 2 санаторія, 39 здоровпунктів (вони є на кожному підприємстві). В системі охорони здоров'я працює 265 лікарів і 1310 середніх медичних працівників.
«Кадіївською Мацестою» стала фізіотерапевтична лікарня. Не виїжджаючи за межі міста, трудящі тут приймають цілющі ванни, грязі, інші процедури. У ювілейному році на її утримання з місцевого бюджету було виділено 125 тисяч карбованців.
В адміністративно-побутових комбінатах усіх шахт тепер є фотарії. Тут робітники піддаються лікувально-
64
профілактичному ультрафіолетовому опромінюванню. «Гірське сонце» допомагає запобігти захворюванням на грип, бронхіт, ревматизм, фурункульоз. Для лікування і запобігання захворювань дихальних шляхів обладнано інгаляторії.
Особливим піклуванням кадіївчан оточені юні мешканцi міста. Для них побудовано 39 дитячих садків на шість тисяч дітей і 12 ясел на 710 малюків. Кожного року понад 12 тисяч школярів відпочиває у піонерських таборах, які розташувались у наймальовничіших околицях Кадіївки — в Ольхах, Алмазнянській балці, на березі Сіверського Дінця.
65
Багато зроблено у мiстi по розширенню мережі побутових майстерень. Біля Серговського району мережі «Донбасенерго» здійнялись корпуси фабрик ремонту взуття і складних технічних виробів. Щодня сюди з приймальних пунктів Кадіївки і розташованих поблизу міст Брянки та Кіровська надходить близько 300 пар чоловічого, жіночого, дитячого шкіряного і гумового взуття, багато годинників, пральних машин, холодильників. Поряд будується така ж будівля фабрики чистки одягу.
Добре працюють і ательє Кадіївської фабрики індпошиву та ремонту одягу. Кваліфіковані майстри можуть пошити добрий костюм, плаття, пальто або ж перелицювати їх. В інших майстернях міськпобуткомбінату лагодять мотоцикли, автомашини, меблі. Телевізори, радіоприймачі ремонтують майстри міського телеательє № 2.
В Кадіївці є автовокзал і міська автобусна станція. По 67 маршрутах щодня курсують автобуси. Прямим автобусним сполученням Кадіївка зв'язана з Ростовом, Харковом, Ждановом, Донецьком, Луганськом і багатьма містами області.
В місті до шахти імені ХХII з*їзду КПРС, до станції Алмазна, заводів машинобудівного та зварних конструкцій пролягли трамвайні колії. Щороку трамвай перевозить близько 15 мільйонів пасажирів. А в недалекому майбутньому по центральних вулицях почне курсувати тролейбус.
66
На вулиці Дзержинського, поряд з трестом «Кадіїввугілля», здійнявся триповерховий будинок. Це міський поштамт. В ньому розташовані автоматична телефонна станція i мiжмiський переговорний пункт. Звідси можна замовити розмову з будь-яким містом Радянського Союзу, в будь-який пункт надіслати телеграму, відправити посилку, бандероль. У місті працює також 21 поштове відділення.
КВІТНИ, ЗЕМЛЕ ШАХТАРСЬКА!
Яскраве, змістовне культурне життя кадіївчан. В Палаці культури і 11 клубах, які мають добре обладнані сцени, кімнати для гурткової роботи, великі зали для глядачів, щодня кадіївчан чекає багато цікавого і захоплюючого: вечори відпочинку і виступи самодіяльних артистів, кінофільми, бесіди, вікторини, конференції читачів, зустрічі з новаторами і героями праці.
В центрі міста здіймається масивна споруда Палацу культури імені Горького. Поряд велика площа — традиційне місце торжеств і свят кадіївчан. Зал для глядачів з ложами і балконами вміщує 1000 чоловік, лекційний зал розраховано на 200 чоловік, є читальний зал і бібліотека, кімнати для занять гуртків, спортивний зал.
67
Самодіяльні артисти Палацу поставили опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Євгеній Онєгін».
3 1960 року тут працює шахтарський ансамбль пісні і танцю, якому за високу виконавчу майстерність та активну творчу роботу у грудні 1963 року присвоєно звання народного. Колектив сотні разів виступав з концертами перед гірниками, машинобудівниками, хіміками, працівниками сільського господарства Луганщини, по радіо і телебаченню. Учасники ансамблю з успіхом показували своє мистецтво на сценах Києва, Москви, Ленінграда, Волгограда, виїжджали з концертами у Народну Республіку Болгарію.