Кайфологія

Що й казати – галіма туса.
Але в ХХХ тисячолітті картина має ще:
Дністровий – істинний сковородинець, так само товстун, гітарист гурту СКАЙ.
Дереш – мало що шестірка, та ще й львів’янин.
Єшкілєв – жид, Чех – кацап.
Мовчу про Горобчука і Коробчука.
Олег Романенко – вегетаріанець,
оскільки зуби зіпсовані.
Інженер Іздрик зі склерозною витримкою,
прямий, як єдина лисина.
Спортсмен Лазуткін, ще пряміший,
з руками чистими навіть після чемпіонського сексу.
Подерв’янський – дослідник надр.
Прохасько – тих же надр.
Скиба – алкоголік, польський композитор.
Потім ще пару забушок, два-три наркомани,
десяток донощиків
і – наввипередки, хто швидше стане академіком.

Кілька смертей цієї осені,
самовбивця тільки один як на літературу,
ну, як гостро зауважує Андрухович, та нічого.

Літератор міг бути з іншою,
каже Андрухович, але дивися, дивися, хто її зробив!
Виключно живі люди: лузери, грантоїди, захарченки.
Самі тобі зболені, хворі, скулені,
саме тобі обскубане птаство, підбрите, летальне, забанене.
Літератор через це не міг бути з іншою.
Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану.

Піт на скронях, який за тобою скучив,
сухість у роті, ширка трави, нудота,
темний сліпий підвал.
На добраніч, класно, побазаримо завтра.
Шагренева шкура тигра
тихо падає вниз.