Кайфологія

бо яка корисна функція може бути у сучасної поезії, тим більше, в сучасних поетів?
зараз вистачає і блогерів, і блокбастерів, та й, чесно кажучи, на них теж не вистачає.

а от попереднього літературного набутку людства може цілком вистачити
людина цілком задовольниться найкращими зразками літератури попередніх століть
зможе написати десятки романів із цитат, використати цитатку в блозі

мій приятель – маніяк-реінкарнатор.
прикинь, ти помираєш, а він приходить, б'є тебе молотком, і ти оживаєш.
так от, одного разу він завітав до нашої туси віршувальників:
серед нас був той, хто миється шампунем «Головняк»,
той, у кого на роботі постійно – позаматковий робочий день,
той, хто вивчає кайфологію і займається кідрейпінгом
і я – у костюмі Пістончика.
паті апатія у «Нефільтраті».

він озирнув наші цнотливі обличчя,
ніби щойно вийшов з винищувача після бомбардування,
ніби його штрафонули за куріння одночасно
в кількох громадських місцях,
і каже:

«я мав багато планів підняти бабло і звалити за кордон,
вивчити кілька добрих мов і забути злі язики,
покинути скажений побут, коли, забувши зняти кондом,
я бив коханок, а потім змивав кров і ненависть із руки.

моя психіка формувалася у дев’яностих, мускули – в барах,
рід діяльності визначила вулиця, друзів – бойові практики.
моя мрія – купівля крутого спорткару,
моє хобі – «Вконтакті».

я гнию заживо, миюся у канавах,
ночую на приміській автостанції.
просто мене не переконали
жодні філософські сентенції.

мої чорні долоні не здатні до опису
чітких життєвих прикмет,
тому краще орієнтуватися, як по компасу,
власною совістю. і тримати в руці кулемет.

тобто, пацани, писати – не треба,
нудитися від бажання виплекати щось величне.
не виписуйте свою психіку, яка розламує ребра,
вам це, навіть в костюмі Пістона, – не личить».

от де знаходяться справжні вірші ні про що
не у книгах Тарнавського Сартра хто там ще
вони тривають постійно просто у незаписаній формі:

кілька капель крові від сонячного удару у колосковому полі.
террорист знімає протигаз щоб краще роздивитися зоряне небо.
я гладжу її волосся у тамбурі з розбитим вікном без квитків.