Кайфологія

там, де ти залишаєш щось своє – сльози, кактуси, цвяхи, –
ніхто не залишить чогось іншого.
асенізатор лягає спати з Містером Мускулом в руках.
офіціант – з Євангелієм від Меню.
але те, з чим ти лягаєш спати, ще не визначає того, з ким ти прокинешся.
офіціант може прокинутися «Пузатою хатою».
асенізатор – чоловічою туалетною кабінкою.

«а ти прокинешся якщо не сльозою, то кондиціонером –
освіжатимеш повітря, доводитимеш усіх до кондиції», – каже один із п’ятьох іншій з п’ятьох.

і я теж виходжу з «Пузатої хати» і стежу,
як ми минаємо восьмибітну приставку життя і людства,
пенсіонерів з підсвідомістю третього світу,
блондинок, які здійснюють самогубства у свої пізні двадцять два,
підлітків із кризою середньої статі.
наші знання про людей це наші уявлення про людей.
але все, що ти скажеш про них, може бути використане,
особливо якщо ти поет, святий або політик.

і, дивлячись на цих двох із феном, які вийшли з нами,
я собі дозволяю промовчати таке,
навіть якщо ці слова заперечують функцію поезії – забивати,
навіть якщо ці слова будуть використані в суді чи промисловості:
«зараз бережіть те, що збираєтесь досягти згодом».
бо бачу – йому подобаються її щоки і її фен.
з цього може вийти хороша література,
чи, щонайменше, кльовий пост у ЖЖ.

тихий, як океан, дощ починає падати на щоки і всюди,
ніби у хмари вмонтовані сотні тисяч кондиціонерів,
п’ятеро з яких щойно вийшли із «Пузатої хати».