ми довго сперечалися але зробили ще кілька намазів і добряче намазалися
і після дискусії обійнявши шорохуваті як вуста своєї нації дерева
у кишені таємного агента
ми заріклися не какати до отримання нобелівки
літо починається
Літо починається там, де твоя долоня,
з рухом якої дихає зграя, що вибухає,
зігріває своїм теплом прохолодну
лінію горизонту від краю до краю.
Я іду по траві, яка проростає так швидко,
що, ступивши кілька кроків
піднімаюсь так високо, що видко
події, які стануться за кілька років.
І якщо серце згоряє, прорізаючи простір
до твого тіла, як астероїд земну
атмосферу, то тобі варто просто
подмухати на мою клітину грудну.
І тоді всяка присутність стане удаваною,
крім нашої із тобою мовчанки, слова
у якій вільні, ніби розляглися диванами,
і минають тільки, коли абетка сплива.
Мовчатимемо, поки дві пари наших вуст
не зіллються з голосами внутріутробних
дітей, які пальчиками умовну криву
креслять – поганих подій і добрих.
Я помру, бо втоплюся в твоєму морі,
у якому розкішне, як хвилі, намисто.
Ти вмиратимеш там, де пускає корінь
зернина, як усе необхідне і ненавмисне.
відхідняк героїв
погостюють і підуть в домовину перепрошую додому
у ліфті ще доп’ють останню пляшку і зникнуть
сни з декоративними рибками на їхніх постелях
відбитки пальців які формуються від натискання певних літер на клавіатурі
і вранішня вода яка вмиваючи їхні обличчя лягала на них прозорою маскою
всі ці нашарування
зникатимуть з кожним поверхом
хоч усі гості і помістилися в один ліфт
деякі з них попрямують не вгору а вниз
обтяжені закуреними легенями
недоречними монологами
і поцупленими у хазяїв срібними виделками
жіноча ніжка розслабляє
є час збирати, є час розкидати рис,
головне, щоб долоні були, ніби вікна, прочинені й вимиті –
що більше живеш, то більше ти терорист, –
береш у заручники більші об’єми пам’яті.
стан чистоти пам’яті – одна з ознак якості здоров’я,
на рівні з бухлом, стресами чи наркотиками.
пам’ять – засіб масової інформації твоєї крові,
і щоб не ставати невротиками – ніжними дотиками
треба лікуватися і найкраще підходить жінка.
ось із-під покривала виглядає її ніжка.
любов розслабляє твою пам’ять, ніби пружинку.
є час застеляти, є час розстеляти ліжко.
хвилясте автомобільне скло
щоби щось почати – не треба знайти лінію старту
а зрозуміти всю її умовність.
от коли мій п’яний приятель впав посеред Окружної траси
це був старт оскільки
я зрозумів усю його умовність
і старту і приятеля і Окружної.
щоби не обпектися, я до цього не торкався заходу сонця
я давно не торкався гарячих як Захід тем –
не виробив закордонного паспорта – не заводив непевних знайомств
завжди йшов із дому від коханої вкотре
я виривав нестабільні як гарячі точки
сторінки зі свого життя і запускав із них паперові літачки
мутив самокрути затулявся від сонця розпалював багаття
перемальовував на них чиїсь обличчя стерши своє і попередні
але вони повертаються мов перелітні авіарейси
вони проявляються на втрачених територіях пам’яті
чавлячи звідусіль ти ніби засушений листок між сторінками
книги яка здавалася втраченою як зір чи слух
поміж комп’ютерними сексуальними та алкогольними іграми