О. Б.: — Я говорив про це з нашими родаками в Америці й Канаді. Лише під прапором спільної для всіх нас Матері-України наш народ може відродитися. Стільки років його змушували повірити, що він нікчемний, перетворити на бидло, прищепити комплекс національної меншовартості, ущербності, а він воскресає. Погляньте, як молодь зараз потяглася до народної культури, до пісні нашої. Бо юні душі загострено відчувають будь-яку фальш і спрагло шукають істинного й вічного. І так, як садівник прищеплює до дерева одчахнуту гілку, і вона, прищепившись, напивається крові дерева, оживає й починає плодоносити, так і в юних душах оживає закладене у генах відчуття своєї приналежності до єдиного народного кореня. Я зовсім не схильний до безоглядного оптимізму, але в народній культурі, в духовності національній — єдина надія на воскресіння України.
Розмову вела Леся ВОРОНІНА
"УКРАЇНА", № 51–52 (1767–1768)
30 грудня 1990 року