Выбрать главу

З невеликої піднятої платформи в кінці кімнати директор запуску сказав:

— Усі позиції — на запуск.

Я видихнула. Послідовність запуску була відома і визначена з цього моменту. Але незалежно від того, скільки речей ми започаткували, це був перший пуск з людиною на борту. Ви не могли не подумати про ракети, що вибухнули на майданчику, або про ті, які потрапили у космос, перевозячи мавпу — лише для повернення мертвої істоти на землю. Мені не подобався Паркер, але Боже, він був сміливим.

І я була глибоко, сильно ревнива щодо цього.

Директор місії відповів:

— Роджер, команда запуску. Переходимо на процедуру запуску.

Хелен відвернулася від гри в шахи і підсунула крісло ближче до телетайпа. Я випрямила графічний папір перед собою.

— Зворотний відлік терміналу. Мінус десять… дев’ять… вісім… сім… шість… п’ять… чотири… запалювання.

Голос Паркера затріщав з динаміка, коли його оточив рев двигунів. — Підтвердження запалювання.

— … два… один… Поїхали! Є підйом.

Миттю пізніше гуркіт грому від працюючих двигунів хвилею вдарив по кімнаті. Він пульсував через мої груди навіть за три милі відстані. Навіть у бетонному бункері з заглушаючими панелями на стінах.

Мене кинуло в піт. Єдине, що було голосніше, був Метеорит. Якби ви були занадто близько до ракети під час підйому, звукові хвилі буквально розчавили б вас.

— Підтвердити життєві функції. Запустити ручний годинник.

Я підняла олівець і поклала його на графічний папір.

— Це Геракл 7. Паливо надходить. 1,2 же. Тиск у кабіні — 14 фунтів на квадратний дюйм. Кисень надходить.

Коли ракета загула у повітрі, телетайп вибухнув інформацією зі станцій стеження вздовж траєкторії. Хелен почала оперувати повідомленнями, коли текст виповзав з машини. Вона відірвала перший аркуш паперу і посунула його по столу.

Я занурилася у розрахунки. Сирі числа розповідали історію про положення та підйом, і моя робота була використати ці дані, щоб визначити швидкість ракети під час відриву від Землі. Я могла бачити плавне, витончене піднесення ракети в голові, але намітила сходження на аркуші графічного паперу для чоловіків, що стояли за мною.

— Деякі коливання. Зараз небо темніє.

Це означало, що Паркер починає виходити з атмосфери. З кожним аркушем паперу, який мені передавала Хелен, лінія дуги, яку я простежувала, продовжувалась вгору в межах параметрів місії. Гуркіт ракети зник, залишивши моторошну тишу. Навколо нас чоловічі голоси інженерів на роботі бурмотіли в тихому, напруженому очікуванні та відповіді.

— Керівництво, звіт?

Хелен прочитала номери з моєї сторінки, її слабкий тайванський акцент з'явився разом з хвилюванням.

— Швидкість: 2350 метрів в секунду. Кут висоти: чотири хвилини дуги. Висота: 101,98 кілометрів. — Її голос був приголомшливо високим серед тенорів та баритонів управління місією.

Євген Ліндхольм, зв'язківець, повторив числа Паркеру. У відповідь той сказав:

— Роджер. Зараз все набагато спокійніше.

Телетайп постійно гримів, і Хелен перекинула для мене ще одну сторінку. Я тримала нижню губу між зубами, коли мій олівець літав поперек сторінки. 6420 метрів за секунду. Незабаром має відбутися від'єднання бустера.

По радіо,

— Від'єднання.

— Підтвердження від'єднання бустера.

— Я бачу, як він падає.

Я поглянула на годинник, рахуючи секунди разом з усіма іншими. Через півхвилини після бустера повинна від'єднатися башта. Тоді йому буде добре і справді самостійно.

— Башта видала зелений.

— Підтвердження від'єднання башти.

У цей момент Паркер прискорився, і з наступної сторінки, яку мені передала Хелен, я почала посміхатися. 8 260 метрів на секунду. Привіт! Досягнута швидкість для виходу на орбіту! Але я все-таки записала розрахунки на сторінці, щоб показати свою роботу.

— Виходить перископ. Початок орієнтації.

— Підтвердження орієнтації.

За мною містер Кармуш запитався,

— Чому ви посміхаєтесь?

Я похитала головою і поставила ще одну крапку на графіку у 280 кілометрах над поверхнею. Вихід Паркера в космос був першим кроком. Досягнення орбіти вимагало зміни траєкторії, і це було на ньому.

— Перехід на ручне керування. — Радіо продовжувало тріщати, поки він залишав канал відкритим. — Бачу картинку у перископі… бажаю, щоб ви всі могли це побачити.