— Роджер, бажання, щоб ми побачили, підтверджене.
Хіба ми цього не бажали? Якщо він успішно вийде на орбіту, це зробить нас на крок ближче до космічної станції, що зробить нас на крок ближче до місячної бази. А потім Марс, Венера та решта Сонячної системи.
Хелена подарувала мені ще один аркуш із телетайпу. Я відстежувала положення Паркера по ефекту Доплера. Частота хвиль показувала швидкість ракети над Землею. Я підключила числа до рядка обчислень, а потім пробігла по ньому знову, просто для впевненості.
Повернувшись на сидінні, я підняла сторінку над головою.
— Він витягнув це! Він на орбіті.
Дорослі чоловіки попідскакували зі своїх місць, і тепер кричали, як діти у грі з м'ячем. Один з них кинув свої папери у повітря, і вони злетіли навколо нього. Хтось поплескав мене по плечі, і на моїй щоці з’явився раптовий теплий мокрий тиск. Я відкинулася назад, глянувши на містера Кармуша, губи якого несли сліди від поцілунку.
— Ми ще мусимо повернути його додому. — Я витерла щоку і знову поставила олівець на сторінку. Попереду столу Хелена зустріла мій погляд і кивнула. Потім вона передала мені наступний аркуш паперу.
Світло від залу нашої орендованої квартири падало через ліжко. Я перекинулася, коли ввійшов Натаніель, як неясний силует у темному пальто. Світло від ванної кімнати відбивалося лише на його черевиках, а сніг все ще потрапляв у манжети штанів.
— Я не сплю. — Це було здебільшого правдою. Я залишила ліжко Мерфі опущеним вранці, перш ніж поїхати в Ценр управління місіями, бо знала, що ми обидва будемо занадто втомлені, щоб боротися з ним увечері, після запуску. — Вітаю.
— Тебе також. — Він зняв пальто і повісив його на кілочок біля вхідних дверей. Ціни на житло в Канзас-Сіті різко зросли після того, як президент Браннан перевів столицю в центр країни. Між цим і всіма біженцями, які потребували житла, єдине місце, яке ми могли собі дозволити, навіть маючи державну зарплату, була квартира-студія. Чесно кажучи, я була щаслива, що не маю великого будинку, щоб бути як усі.
Я увімкнула лампу біля ліжка і сіла.
— Ти був просто чудовим на прес-конференції.
— Якщо під "чудовим" ти маєш на увазі, що я перервав запитання репортера-ідіота, який вважає всю програму безглуздою, то так, був. — Він знизав плечима, стягуючи краватку. — Я б волів бути у Центрі Контролю. Я міг почути твій вигук по радіо, коли вони знайшли Паркера після приземлення. І тут я згадав, що тобі не подобався цей хлопець.
— Звідки ти знаєш, що це була я?
— По-перше, ми одружені вже п’ять років. По-друге… — Він скинув черевики. — Ти була однією з двох жінок в кімнаті, і я не думаю, що ти кричала тайванською.
— Лі кі си. — Хелена навчила мене лаятися по своєму, що було корисно у розмовах з деякими інженерами. І зрідка з моїм чоловіком. — Все одно. Мені дозволено радіти, що місія була успішною, і я не злопам'ятна. Або принаймні недостатньо, щоб побажати йому померти по-справжньому. Переважно.
— Гм. — Він перейшов кімнату і схилився, щоб поцілувати мене, з запахом дегустації витриманого віскі. — Не злопам'ятна? Так, можу погодитися з цим… — Оу! Моя думка доведена…
Потягнувшись, я розстебнула верхню кнопку його коміра.
— Я думаю… — Наступна кнопка пішла, відкриваючи ключицю та верхню частину майки. — … це залежить від того, як визначати, що є злом.
Натаніель провів пальцем по декольте моєї нічної сорочки. — Я радий обговорити твоє визначення.
— Ну… — Я дійшла до останнього ґудзика і витягнула його сорочку зі штанів. — Наприклад… Скажімо, хтось дізнається під час прес-конференції про дещо, що чоловік повинен був сказати їй раніше.
Рука Натаніеля зупинилася на ремінці моєї сорочки.
— Цікавий приклад. — Він відсунув ремінець і зігнувся, щоб поцілувати моє відкрите плече. — Мені може знадобитися більше конкретики.
Я вдихнула запах гоління та солодку земляність тонкої сигари.
— Наприклад, той факт, що вони розширюють групу космонавтів і знімають вимогу пілотного тестування. — З моїм обличчям, притиснутим до його волосся, я знайшла його пояс на дотик. Тканина під ним вже напружувалася.
Боже мій, як я любила успішний запуск ракети. Натаніель пройшов шлях від мого плеча до основи шиї, посилаючи теплі струми аж до моїх пальців ніг.
— Скажімо так, розширення групи космонавтів залежало від завершення місії. Чи вважатиметься утриманням інформації про розширення злом, якщо мотивація полягала у стримуванні деяких сподівань?
— М-мм… сподівань. — Я відпустила блискавку на його штанах, і руки Натаніеля опинилися на моїх руках.