Олександр Тесленко
КАМ’ЯНЕ ЯЙЦЕ
Фантастичні повісті та оповідання
© 
http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Рецензенти: В. П. Бережний, Ю. Д. Ячейкін
КРОКОДИЛ НЕ ХОТІВ ЛІТАТИ
Повість
18 серпня 1918 року.
Лист до рідних.
«… Уклін усім, хто запитував про мене, і, як говорить матінка Петінгіл: «Хай залишать нас у спокої, аби могли ми перебувати в сім’ях своїх» . На добраніч і всім моя любов.
ЕРНІ»
— Дивний це чоловік. Йому було дуже важко розлучатися з дружиною. Уявляєш? — Директор Космічного Транспортного Центру Микола Рамар підійшов до столу і мляво усміхнувся: — Ти його побачиш. Я розповідаю тобі про те, що навряд ти знайшов би в матеріалах вашої «Зета-люкс».
— Нашої «Зета-люкс», — стримано поправив його Фредерік Мелвін і також усміхнувся. — Він просто молодий і сильний. Це пояснює і виправдовує все. Так мені видається. Смішно слухати, Миколо.
— Справа не в тому, Фредерік. І даремно ти не хочеш мене зрозуміти чи бодай уважно вислухати.
— Чому ж не хочу? Я для того і прилетів до тебе. Але облиш свою студентську звичку перебільшувати.
Микола Рамар пригладив рукою їжакуватий чуб, рудуваті короткі вуса:
— Ти все такий же, Фредерік.
Майор ПЦЕР — Пошукового Центру Енергетичних Ресурсів — Фредерік Мелвін знав Миколу Рамара віддавна. Колись вони разом вступали і не вступили на фізико-математичний факультет університету, потім ще майже рік разом ходили в бібліотеку, в театри і до дівчат на танці. А в школі вони сиділи за однією партою. Врешті Фредерік був зарахований до Академії космічних досліджень на перспективний факультет енергетики, а Микола подався до транспортного інституту. Відтоді шляхи їхні розійшлися.
— Ти не змінюєшся з роками, Фредерік. Такий же молодий душею й енергійний.
— Не лицемір. Я дуже змінився. І було б дивно, якби було інакше. Коли ви чекаєте повернення Антуана?
— Він вибився з графіка. У повідомленні було сказано, що вийшла з ладу портова вакуумна установка і тому Антуан довго не міг завантажитися. А прилетить завтра увечері…
— Два роки він повертається з Центурії… А ти ще просторікуєш, що він з дружиною важко розлучався…
— Літати — це його покликання. Йдучи до нас, він знав, що його чекає… А дружина його, Марта, на відміну від нього — мудра і спокійна жінка, гарна мати, виховує дитину і не вишукує зайвих проблем.
— Вона завтра зустрічатиме Антуана?
— Можливо. Втім, це її особиста справа. Минулого прильоту вона не зустрічала його… Але не бачу в цьому нічого ані поганого, ані доброго…
— Песимістам завжди добре — вони не помиляються.
— Дякую, — Микола Рамар сприйняв слова на свою адресу і ображено сказав: — Але не забувай: якщо Антуан погодиться перейти до вас, як ти цього хочеш, то ні для Антуана, ні для його дружини життя в принципі не зміниться. Ти це прекрасно розумієш. І не треба вдавати з себе неземного добродія.
Фредерік Мелвін сидів перед Миколою незворушно. Темно-вишневого кольору форма офіцера-енергетика облягала його міцне тіло. Довгасте, ретельно поголене обличчя, великий з горбинкою ніс, тонкі, міцно стулені вуста. Він нагадував Миколі древніх гладіаторів.
— Я зовсім не мав наміру тебе образити…
— Тобі потрібен цей Антуан? Я допомагаю тобі, розповідаю про нього все, що знаю. Хоча й не можу зрозуміти, чому саме він так зацікавив ПЦЕР… А ти починаєш читати мені мораль. Врешті, у кожного з нас свій стиль роботи.
— Не гарячкуй, — тихо мовив Фредерік.
Підшукуючи кандидатуру для виконання важливого завдання Центру, майор Мелвін перебрав сотні касет в інформаційній службі «Зета-люкс» з докладним описом особистих якостей молодих професійних пілотів та космодослідників. Касета з інформацією про пілота Антуана Божка зацікавила майора. Але сам Божко був у черговому польоті.
Фредерік підвівся з крісла і підійшов до величезного оглядового екрана, що нагадував вікно:
— Я хочу сказати, що справа дещо складніша…
— Що маєш на увазі? — сухо запитав Рамар.
— Цікавлячись Антуаном, я і про тебе багато цікавого дізнався… — промовив багатозначно.
— Не розумію твоїх натяків, — роздратовано кинув Микола. Він, несподівано для самого себе, мов виконуючи чийсь наказ, рішуче підійшов до центрального пульта і натиснув кнопку селектора: — Орієнтовний час приземлення сорок сьомого, будь ласка.