— Замовкни, Олафраме, — доброзичливо озвався Горениця, — ти ще встигнеш розповісти новенькому про своє знання.
— Який же він новенький? — здивувався Олафрам. — Сам Гермес Тричі Великий, котрий залишив планеті Смарагдову Скрижаль.
— Гм, — заперечливо буркнув я, — поміж Девами, про яких ви згадали, було багато вищих від мене.
— Я знаю. Але не довелося зустрічатися. Навіть тут, на космодромі. Мабуть, вони не полюбляють Землі.
— Навпаки, — озвався Горениця. — Земля — їхня визначальна любов і мука.
Він гостро глянув на мене. І тут я зрозумів, що Горениця теж серйозно сприймає марення нашого сусіда. Але звідки той знає про мої сни? Хто він?
І знову мене пронизав імпульс майже божевільної потреби підключитися до небезпечної тривожної гри моїх співбесідників: а що, коли натякнути їм про Горіора? Якщо вони знають про нього, тоді…
Що тоді, я не встиг додумати, тому що рішуче бовкнув, ніби стрибаючи з кручі в холодну воду:
— Ви маєте на увазі Горіора?
Мої сусіди на якусь хвилю заклякли. Ні слова. Ні поруху. Лише в очах прозорі зайчики, тепла хвиля розчулення, умиротворення.
— Ти знаєш Зоряного Корсара, — не запитуючи, а стверджуючи, озвався Горениця і поклав суху долоню на мою руку. — Це чудово. Отже, наша когорта збирається…
— Яка когорта? — Схвильовано прошепотів я.
— Як то яка? — здивувався Олафрам. — Та, яка вирушила на Землю в прадавності. Хіба забув, Меркурій сіо Арануар?
— Зажди, зажди, Олафраме, — урочисто мовив Горениця. — Не поспішай. А раптом це випадковість. Давай перевіримо, щоб потім не розчаровуватися. — Дід глянув глибоким зором прямо в мою душу і просто запитав: — Якщо ти так багато знаєш, тоді маєш відати моє ім’я там…
— Ти Горикорінь — керівник групи Багатомірності, — майже буденним голосом, але з внутрішнім тремтінням сказав я. — Вас було семеро: три чоловіки, чотири жінки. Я приєднався до вас пізніше, вже на Землі, коли Аріман доручив мені…
— Так! Все правда! — Потряс мою руку Горениця, а наш сусід радісно потирав долоні, ніби раптом йому стало холодно. — То був твій подвиг, Меркурію. Ми ніколи не думали, що ти зважишся на таке. Адже нас об’єднувала любов, а ти…
— Мене також вела любов, — заперечив я. — Така любов, що й тисячі смертей не згасили ЇЇ.
— Ти в цьому житті зустрів її? — 3 надією запитав дід.
— Кого?
— Ту, котру згадав? Назви її ім’я, і тоді щезнуть останні сумніви.
— Громовицю?
— О радість! Усе так. Назви ще імена всіх Космократорів, крім нас двох і Громовиці.
— Сократ, Інеса, Чайка, Владисвіт, Юліана…
— Тихо, тихо, — знеможено прошепотів дід, майже стогнучи від екстатичного розчулення. — Горіор обіцяв зустріч незабаром… і виконав свою обіцянку… Але скажи — ти сам?
— Що означає сам?
— Ти зустрів когось з Космократорів?
— Так. У своїй реальності я зустрів Громовицю. Ми знову об’єдналися любов’ю. Потім після складних перипетій виявили Юліану в попередньому столітті. Горикорінь підготував експеримент, щоб вивести її в наш час. Я вже згадував, що відбулося порушення, і ми потрапили в іншу реальність.
— Юліана теж тут? — Жваво запитав Горениця.
— Тут. І Громовиця теж.
— Сталося, — раптом озвався Олафрам, і вони переглянулися з Гореницею. — Я казав тобі, що інтуїція не обманює.
— Що сталося? — Не зрозумів я.
— Усі семеро тут, — пояснив Горениця. — Ти розумієш, що це означає? Ми можемо здійснити будь-який просторово-часовий прорив, якщо зберемо живе коло…
— Невже всі потрапили до лікарні… чи то пак — до «космодрому»? — Недовірливо запитав я.
—- Та ні. Тут лише я, Сократ, ти, твої дівчата, а Чайка, Владисвіт, Інеса — у хвилях житейського моря. Але ми вже налагодили контакт, знаємо, де вони. І можемо в разі потреби…
— Тоді хто такий Олафрам?
— Вгадай, — жартома сказав Горениця, і обидва мої сусіди лукаво посміхнулися.
— Сократ, — випалив я, навіть не замислюючись, чому я так впевнено вірю в це.
— Все, все, все, — замуркотів Олафрам, поплескуючи долонями по скатертині. — Все сходиться, завершується, наближається до Джерела.
— Заждіте, друзі, — занепокоївся я. — А як же інші наші вияви? В нашій реальності є ще один Горениця-Горикорінь… і тут, у вас, — я це знаю — народився мій двійник. І Громовиця вже є, правда, ще зовсім малесенька.