Престіл поблагословити й утвердити Її автокефальний
устрiй, вважаючи, що в нових обставинах полiтичного
життя такий устрiй один лише мiг би задовольнити й
забезпечити Її потреби».
Єпископ Гродненський Олександр читає мовою
польською.
«З любов’ю розглянувши це прохання, приймаючи пiд
увагу приписи святих Канонiв, якi установляють, що
«устрiй церковних справ повинен вiдповiдати полiтичним
і громадським формам» (канон 17, ІV Вселенського
Собору, а також VІ Вселенського Собору 38), а також
апофегму Фотiя, якi звучать:
«Прийняти, що права, якi торкаються церковних
справ, а особливо справ парафiй, повиннi вiдповiдати полiтичним
i адмiнiстративним перемiнам» – а з другої
сторони, корячись перед вимогами канонiчного обов’язку,
що накладає на наш Святiйший Вселенський Престіл пiклування
про Православнi Церкви, якi знаходяться в потребi;
розглядаючи рiвнож факт, з яким згiдна й iсторiя
(бо ж написано, що перше вiддiлення вiд Нашого Престолу
Київської Митрополiї й залежних вiд неї Православних
Митрополiй Литви та Польщi, а рiвнож прилучення їх до
Святої Московської Церкви наступило не за приписами
канонiчних правил, а також не дотримано всього того,
що було установлено вiдносно повної церковної автономiї
Київського митрополита, який носив титул Екзарха
Вселенського Престолу), Наша Достойнiсть й Святiшi
митрополити – Нашi у св. Дусi улюбленi брати i спiвслужителi,
вважали обов’язком вислухати прохання, з яким
звернулась до Нас Свята Православна Церква в Польщi й
дати Наше благословення i затвердити Її автокефальний
i незалежний устрій».
Іван КОРСАК124
Феодосій, архієпископ Віленський, зачитує текст російською.
«У зв’язку з цим, ухвалюючи спiльно з волi Духа
Святого, Ми постановляємо: визнаємо автокефальний
устрiй Православної Церкви в Польщi й даємо Своє
благословення на те, щоб Вона вiднинi управлялась, як
духовна Сестра, рiшала свої справи незалежно й автокефально,
вiдповiдно чиновi й з необмеженими правами
iнших Святих Автокефальних Православних Церков,
визнаючи своєю найвищою церковною владою Священний
Синод, зложений з православних канонiчних єпископiв
у Польщi, на чолi, кожного разу з Головою своїм,
Блаженнiйшим Митрополитом Варшавським i всiєї
Польщi. Щоб зберегти i канонiчно довести єднiсть з Нашим
св. Апостольським Вселенським Патрiяршим Престолом,
як рiвнож зi всiма автокефальними Православними
Церквами, нагадаємо тут про обов’язок кожного
Митрополита Варшавського i всiєї Польщi: повiдомляти,
вiдповiдно чиновi Святої Православної Церкви, про
свiй вибiр та iнтронiзацiю, засобом iнтронiзацiйним,
рiвнож Нашу велику Церкву Христову, як i всi автокефальнi
Православнi Церкви-Сестри, зберiгати все, що
вiдноситься до старого дотримання вiри i побожности
православної, а також всього, що наказують святi
Канони i чини Православної Церкви, поминати згiдно з
формулою в «Диптихах» iм’я Вселенського Патрiярха й
iнших Патрiярхiв, як i iнших Зверховникiв Святих автокефальних
Церков».
Українською мовою зачитує історичний текст протоієрей
Петро Табінський.
«Крiм цього постановляємо, що Автокефальна
Православна Церква-Сестра повинна отримувати святi
Хризми вiд Нашої великої Церкви Христової. Рiвнож
125
бажаємо, щоб у проблемах чину церковного i у справах
загального характеру, якi переступають межi юрисдикцiї
кожної з автокефальних [Церков], взятих окремо,
Блаженнiший Митрополит Варшавський i всiєї Польщi
звертався до Нашої Найсвятiшої Вселенської Столицi
Патрiяршої, через яку втримується зв’язок з цiлою
Православною Церквою, яка «правовiрно голосить слово
правди», а також щоб звертався за авторитетною думкою
i в справi спiвдiяння сестринних Церков.
Пiсля того, як все було докладно розглянене i обговорене
на канонiчних засiданнях Святiйшого Синоду дня
6 i 11 листопада 1924 року, пiсля Синодального затвердження,
вручили сьогоднiшнiй Патрiярший Синодальний
Томос в точному незмiненому вiдписi, який зiстав пiдписаний
i внесений до Кодексу Нашої великої Христової