153
Михайло Тележинський
(26 січня 1886 – 1939)
Композитор, хоровий диригент, публіцист, відомий духовний
та політичний діяч.
Народився 26 січня 1886 року в селі Булаї Бердичівського
повіту. 1905-го закінчив Києво-Подільське духовне училище
і був зарахований до Київської духовної семінарії. 1913
року Тележинський був посвячений у духовний сан, але відмовився
від священицтва, повністю віддав себе мистецтву.
Наступні роки він присвятив самовдосконаленню в професійній
музичній сфері водночас задовольняючи свій яскравий
суспільний темперамент участю у політичному житті
Києва. В 1917 році Тележинський стає вже вельми помітною
постаттю столиці: він – член Центральної Ради, державний
інспектор військ УНР, диригент заснованого К. Стеценком
першого Українського Національного хору.
Випадкова зустріч із К. Стеценком у 1918 році на станції
Броди під час вимушених «мандрів» поклала початок
кількамісячному тісному особистому та творчому спілкуванню
двох музикантів. Подальша доля Тележинського була
тісно пов’язана з Волинню, куди він переїхав влітку 1919
року. Спочатку Кам’янець-Подільський, потім ВолодимирВолинський
стають центрами його різнобічної діяльності.
Займаючи спершу скромну посаду псаломщика однієї з
володимирських церков, Тележинський швидко опинився
у вирі громадського і мистецького життя, коли увійшов до
складу місцевої «Просвіти». 1922 року він організував хор
«Замочок», один з найкращих на Волині. Тоді ж він познайомився
з Арсеном Річинським, головним лікарем місцевої
лікарні, в особі якого знайшов однодумця і близького
друга. Обидва стали поборниками відродження автокефалії
та українізації церковної відправи.
У тому ж 1922 році розпочинається композиторська діяльність
Тележинського: спочатку він створює Літургію, згодом у
Станіславі у видавництві «Ліра» вийшла його «Збірка пісень
і забав для дітей». З 1927 року розгортається критично-публіцистична
діяльність Тележинського. Починаючи з першої
своєї статті, яка була присвячена 100-літньому ювілею з дня
Іван КОРСАК154
виходу збірки українських народних пісень М. Максимовича,
Тележинський цілеспрямовано вивчав історію, теорію,
естетику та практику побутування українського музичного
фольклору і став одним із провідних вітчизняних фахівців з
цієї проблеми.
Довгі роки композитор, як публіцист, співпрацював з газетою
«Українська нива», що виходила українською мовою
спочатку у Варшаві, пізніше в Луцьку. Так, 1928 року в газеті
було надруковано два біографічні нариси Тележинського
– про К. Стеценка та М. Леонтовича.
Композитор часто виступав з лекціями та вступними
промовами у концертах за участю свого хору. 1929 року після
серії концертів хору в Луцьку, Тележинський прийняв пропозицію
зайняти посаду регента хору місцевого Чеснохресного
братства. В 1930 році Тележинського призначили інспектором
українських народних хорів при Шкільній кураторії. Не покидає
він і своєї політичної діяльності – так, 1931 року Тележинський
був обраний послом до Сейму, де разом з журналістом
П. Певним, головним редактором «Української ниви»,
вони започаткували нову політичну організацію «Волинське
Українське об’єднання». Тележинський став його генеральним
секретарем.
У 30-ті роки з’являється багато творів композитора: 4
десятки хорових обробок, збірник зі 160 українських народних
пісень, солоспіви, серед яких цикл «Айстри» на слова
О. Олеся, дитяча опера «Дід Мороз», «Вечірня та ранішня
відправи». Музика Тележинського позначена благородними
рисами його особистості. Її вирізняють поетичність, емоційність,
глибина.
Митрополит Євлогій (Георгієвський)
(1882–1946)
Закінчив Тульську духовну семінарію і Московську духовну
академію. З 1897 року – ректор Хомської семінарії, з 1912го
– архієпископ, обирався в Думу. Архієпископ Волинський
і Житомирський з травня 1914-го. Затято боровся проти
незалежності Української церкви. В еміграції восени 1920
року. Вище церковне управління під керівництвом Антонія