— Ох, дайте мені спокій! — з розпачем відмахнувся Хропусь, затуливши очі лапками.
Гемуль хотів ще щось додати, але Нюхмумрик застережливо копнув його по нозі. Усі притихли.
— Може, спробуємо ще раз? — несміливо озвалася Хропся. — Швартовий трос напевно витримав би.
Хропусь зневажливо фиркнув, а за хвилю пробурмотів:
— А гачок де взяти?
— Твій складаний ножик, — одразу знайшлася Хропся. — Якщо витягнути обидва леза, коркотяг, викрутку та шило, то на щось із них упіймається неодмінно!
Хропусь відняв лапки від очей.
— Чим принадимо?
— Оладками.
Хропусь якийсь час обмірковував пропозицію, інші ж затамували подих.
— Гм, якщо Мамелюк полюбляє оладки… — зрештою озвався він.
Друзям відлягло від серця — полювання триває!
Складаний ножик міцно прив’язали до троса шматком сталевого дроту, який носив у кишені Гемуль, оладку наштрикнули на лезо і закинули снасть у море. Усі завмерли в напрузі.
Раптом «Пригода» гойднулася.
— Ш-ш-ш-а! — засичав Хропусь. — Бере!
Почувся ще поштовх. Сильніший. І нарешті човном шарпнуло так, що всі покотилися долі.
— Рятуйте! — заверещав не своїм голосом Чмих. — Він нас усіх пожере!
«Пригода» занурилася носом у воду, потім випросталася знову і на шаленій швидкості полетіла у відкрите море. Перед нею бринів натягнутою тятивою трос, і там, де він зникав у глибині, розбризкувалися навсібіч білі вуса шумовиння.
Мамелюкові таки смакували оладки!
— Спокійно! — командував Хропусь. — Зберігати спокій! Усім залишатися на своїх місцях!
— Лиш би він не пішов углиб! — заклинав Нюхмумрик, забившись у куток на носі човна.
Та Мамелюк рвав навпростець у безкрає море. Невдовзі берег ледь виднівся вузенькою смужкою на обрії.
— Цікаво, чи надовго вистачить йому сили? — запитав Гемуль.
— У найгіршому разі відріжемо трос, — озвався Чмих. — Бо інакше вся відповідальність ляже лише на вас!
— Нізащо! — палко заперечила Хропся, труснувши гривкою.
Мамелюк, змахнувши потужним хвостом у повітрі, враз розвернувся і знову попрямував у бік суходолу.
— Він пливе повільніше! — гукнув з корми Мумі-троль, котрий, стоячи на колінах, пильнував кільватер. — Починає втомлюватися!
Мамелюк таки втомився, але й розлютився не на жарт. Він раз у раз шарпав та смикав на всі боки «Пригодою» — здавалося, човен ось-ось перевернеться. Іноді завмирав, намагаючись обдурити рибалок, а потім з іще більшою силою збурював воду, аж хвилі хлюпали через ніс.
Тоді Нюхмумрик добув з кишені гармонію і заграв на ній мисливську пісню, решта притупували йому в такт, аж палуба ходила ходором. О диво! У ту ж мить Мамелюк перевернувся догори черевом у воді.
Ще ніколи в житті не доводилося їм бачити такої велетенської рибини! Якусь мить усі мовчки розглядали улов, а тоді Хропусь переможно вигукнув:
— Я його таки упіймав!
— Таки упіймав! — гордо підтакнула йому сестричка.
Доки друзі тягли Мамелюка на буксирі до берега, дощ припустив дужче. Сукня Гемуля промокла наскрізь, а Нюхмумриків капелюх розквацявся і втратив форму.
— У печері зараз, мабуть, дуже мокро, — озвався Мумі-троль, налягаючи на весла й хапаючи дрижаки від холоду. — Та й Мама, напевно, непокоїться, — додав він за хвилю.
— То, може, повернемося додому? — з надією в голосі запитав Чмих.
— І рибу покажемо! — підхопив Хропусь.
— Повертаймося! — й собі підтримав Гемуль. — Неймовірні пригоди часом не така вже й погана річ! Змокнути, набратися страху, самотужки виплутатися з прикрої ситуації і таке інше… Але тільки до міри!
Друзі підмостили під Мамелюка дошки і всі разом понесли його лісом. Роззявлена паща рибини була така велика, що гілки дерев чіплялися за зуби, а важезна ноша змушувала їх раз по раз спинятися на перепочинок. Дощ уже лив як з відра. Коли вони дісталися до Долини, будиночка не було видно за заслоною зливи.
— Залишімо Мамелюка тут на якийсь час, — запропонував Чмих.
— Ніколи в світі! — обурено запротестував Мумі-троль.
Вони рушили далі почерез сад, та враз Хропусь зупинився:
— Ми заблукали!
— Дурниці! — відмахнувся Мумі-троль. — Ондечки дровітня, а далі, внизу, — місток.
— То куди подівся будинок?
Дивно, дуже дивно. Будиночка Мумі-тролів ніде не було видно. Зник. Мамелюка поклали на посипаному золотистим піском моріжку перед сходами. Тобто там, де мали би стояти сходи. Натомість…
Та перш ніж продовжувати розповідь, варто з’ясувати, що трапилося в Долині Мумі-тролів, доки друзі полювали на Мамелюка.