Мені здавалося, що існує прямий зв'язок між Вернером Стейнборном, він же професор Неделку, та Аспасією, бо коли капітан Богдан показав мені фотографію її трупа, я не повірив, що то вона, а вважав убиту за Катіну — доньку Аспасії, хоча на власні очі бачив у рідному місті пам'ятник на могилі Катіни. Як ви знаєте, Аспасія дістала наказ від Шункеріке, колишнього свого чоловіка, дістати з озера Букура затоплені ящики. Їй одній те було не під силу. Серед різних паперів у портфелі Вайсенфельса вона знайшла список агентів-двійників, зоставлених гестапо. Там були прізвища Фіуреску й Марчела Коруза. Не гаючись Аспасія залучила їх до тієї справи. Тоді шпигунам залишилось дістати водолазний костюм і знайти водолаза. Повідомили про те Шункеріке. Той пообіцяв переправити водолазний костюм в одному з ящиків, котрі отримувала з-за кордону із запасними частинами текстильна фабрика. План був простий. Під час перевезення по залізниці ще по той бік кордону один з ящиків із запасними частинами мав бути замінений на ящик з водолазним костюмом. Невідомо чому, але така заміна не вдалась. Ось тому і в ящику, що його взяв Марчел Коруз від Нає Войку, виявились запасні частини… Не маючи водолазного костюма, шпигуни змушені були відпустити вкраденого ними водолаза Шутелку.
Після вбивства Аспасії обов'язки резидента взяв на себе Фіуреску, маючи підручними Марчела Коруза й Міку. Міці відвели роль агента-вербувальника. Вернер Стейнборн не знищував Аспасії доти, доки не вивідав про її спільників. Не знаючи, в якому саме з озер затоплені ящики, Вернер намагався вивідати таємницю від когось із зграї Фіуреску. Познайомився з Мікою. Йому швидко вдалося завоювати її довір'я й симпатію. Через неї він дізнався про плани Фіуреску та його намір завербувати мене в свою зграю двома способами. По-перше, Фіуреску мав намір запропонувати мені гроші, бо я завжди натякав на своє скрутне становище, а по-друге, шантажувати за допомогою мого «дядечка» з Федеративної Республіки Німеччини. Фіуреску мріяв через мене переправити за кордон усі папери, що стосувалися винаходу Аксела Факнера, а також діставати різні документи з архіву міністерства. Про задуми Фіуреску дізнався через Міку Вернер Стейнборн і скористався ними. За допомогою Міки він довідався також про дату мого виїзду за кордон і вмонтував під замок моєї валізи мікроплівку, адресовану своєму шефу, котру витяг із схованки Йоган Ольсон — агент тієї ж банди, що й Вернер. Не знаючи про існування двох шпигунських організацій, я мимоволі зробив послугу Шункеріке, розповідаючи йому про Йогана Ольсона. Тільки приїхавши із-за кордону і довідавшись про існування двох шпигунських груп, зрозумів, чому Шункеріке так настирливо розпитував про Йогана Ольсона та Маллу, яких я назвав його людьми. Він хотів дізнатися, чи нема в нього конкурента.
Повернувшись на батьківщину, я привіз інструкції для обох резидентів. Для Фіуреску — від Шункеріке, замасковану в авторучці, й для Вернера — у вигляді мікроплівки, захованої Йоганом Ольсоном у замок валізи. Хоч. я ще не знав про наявність двох резидентів, мене збентежило, що Міка поспішила забрати мікроплівку.
Тепер кілька слів про події в час моєї відсутності. Пустивши в хід всю хитрість і лукавство, Міка вивідала у свого дядька Фіуреску назву озера, де були затоплені ящики, й поспішила видати таємницю своєму коханцю Вернеру. Дізнавшись про те, що треба, Вернер відразу охолов до неї. Міка це відчула. А побачивши Вернера з іншою жінкою, вирішила йому помститись — призналася дядькові про свою «зраду». На доказ щирого каяття викрала й передала Фіуреску мікроплівку, адресовану Вернеру. Ви собі можете уявити лють Фіуреску, коли той довідався, що назва озера стала відома його супротивнику — Вернеру. Спершу Фіуреску хотів його негайно знищити, підіславши Марчела Коруза, але на заваді стала Міка, яка заявила дядькові, що любить Вернера й не хоче його смерті. Фіуреску став уважно стежити за Вернером і зрозумів, що той наполегливо готується до експедиції на озеро. Тоді в нього виникла думка вихопити каштани з вогню чужими руками. І от Фіуреску з Корузом відправилися назирці за Вернером у гори, щоб знищити противників і захопити ящики. Але ми зруйнували всі їхні плани. Після арешту злочинців «справу тітки Аспасії» можна вважати завершеною.
Ще хочу сказати про пансіон Лотте Данкнер. Ні вона, ні Фреді не мають жодного відношення до «справи тітки Аспасії». То звичайні злочинці. Справу на них передано в органи міліції. Чи будуть у когось запитання? — спитав майор, ковтнувши води.
Чому покінчили з собою дантист Пауліан та Корнелія Мелінте? Чи був між ними якийсь зв'язок? — спитали із залу.
— Обоє вони наклали на себе руки з різних причин. Лівіу Пауліан до повстання 23 серпня 1944 року теж був шпигуном. Його прізвище також значилося в списку, знайденому в портфелі майора Вайсенфельса. Після повстання Пауліан притаївся тихо. Фіуреску, бажаючи розширити свою шпигунську сітку, спробував залучити й Пауліана шляхом шантажу через Марчела Коруза. Однак у житті колишнього шпигуна відбулися значні зміни. Його донька вийшла заміж за інженера, народила дітей. Він усвідомлював, чим скінчиться все для нього, для всієї сім'ї, коли органи безпеки викриють шпигунів. Тому він вирішив за краще відправитись на той світ. Ні дружина, ні донька так і не дізналися про справжню причину самогубства.
Тепер про Корнелію Мелінте. Як я вже казав, Фреді виявився запеклим рецидивістом, мав за плечима чотири важких злочини. Від його руки загинув і чоловік Корнелії Мелінте. Той злочин він учинив за проханням самої Корнелії, коли та дізналася про зраду свого чоловіка. Змучена запізнілими докорами сумління й тероризована Фреді,— який вимагав її любові, Корнелія вкоротила собі віку.
— Товаришу майор, коли востаннє Міка покликала вас до телефону і раптом розмова обірвалася, хто їй перешкодив? — спитав старший лейтенант Доробанц.
— Коли вона розмовляла зі мною по телефону, її спіймав Фіуреску. Гадаючи, що вона розмовляє з Вернером, він вирвав у неї трубку. А вона хотіла попросити в мене дозволу деякий час пожити в моїй квартирі.
— Хочеться знати, що сталося з матір'ю Міки.
— Жива й здорова. До «справи тітки Аспасії» не має ніякого відношення. Про витівки своєї доньки нічого не знала і, видно, не дуже засмучена її арештом.
Майор згорнув свої замітки, склав у папку й сів.
Тітка Сабіна приготувала смачну каву. Раду з Богданом швидко роздяглись і нетерпляче шмигнули в робочий кабінет майора. Там, нарешті, вони вільно зітхнули. Раду відчинив дверцята шафи і дістав пластинку із записом концерту Людвіга Бетховена.
Крізь відчинене вікно в голубі сутінки полилась чарівна музика.
