На мій погляд, друже Сергію, найцікавішим в поведінці кульової блискавки було те, що вона якось «розумно» вибирала собі шлях польоту і вибухнула лише при зустрічі з деревом. Тепер і я «захворів» цією справою. Дуже хочеться знову зустрітися з тобою в університетських лабораторіях, поговорити, взнати таємницю кульових блискавок. Як жаль, що війна перервала наші дослідження і розкидала нас в різні сторони фронту. Можливо, кульова блискавка — це і є невловима плазма? Оволодіння її секретом відкрило б і другий характер взаємодії електромагнітних полів з гравітаційними. Тепер я сам бачив, що кульова блискавка всупереч законам земного тяжіння обирає тільки їй самій доступний шлях польоту.
Друже Сергію! Ти якось говорив, що в тебе з’явилася ідея про створення апарата, який буде схожий на згусток енергії. Тепер я про дещо догадуюсь, вірніше, чуттям розумію, яка це була б грандіозна справа. Бажаю тобі, друже, бойових успіхів. З фронтовим привітом!
Твій Андрій Кравченко».
— Дуже цікаво, — обережно склав ламкий аркуш Сергій. — Але хто ж ці Сергій і Андрій?
— Перший з них — тепер академік Сергій Петрович Кедров, а про другого я розповім тобі потім. Головне — чекіст Кравченко був прекрасною людиною і загинув, як герой. А про його сина Романа ти скоро сам читати будеш.
— Ах, так! — збагнув Сергій ситуацію. — Але ж цей лист писався дуже давно?
— Так, в роки Вітчизняної війни. Після війни Кедровим була винайдена «райдуга», дуже схожа своїми властивостями на кульову блискавку.
— Он що! — прошепотів хлопець. — Космічні костюми, про які мені розповідав батько, — теж створені за принципом «райдуги» Кедрова?
— Так, Сергію. Апарат «НБК-3» — це і є Невидима Броня Кедрова у три шари магнітних полів. Космонавт в космічному костюмі з ввімкненим апаратом дуже нагадує величезну кульову блискавку, яка світить всіма кольорами райдуги. Апарат Кедрова — головна наша зброя в завоюванні космосу. З розповідей батька, як ти кажеш, тобі вже дещо відомо. Так от, Кедров своїм апаратом вдало вирішив проблему керування термоядерною реакцією в портативній установці. Принцип будови апарата «НБК-3» взято також в основу створення міжзоряного корабля, в якому ти сьогодні побував. В реакторах плазмольотів ядра важкого водню-дейтерію з’єднуються в гелій. Таким чином створюється плазма, тобто могутній струмінь іонізованих газів.
Через півгодини Новиков змовк, з насолодою запалив знову сигарету, просто запитав:
— Запам’ятовується?
— Не все, — признався Сергій. — Шкільних знань для цього малувато.
— Не біда. В плазмольоті будуть такі сили, що там і інститут закінчиш. Допоможемо. Адже я теж вчуся: закінчую докторантуру. Значить, разом і космос, і знання штурмувати. Згоден?
— Та я на все готовий, — запевнив юнак. — Я люблю вчитися. Ось побачите!
Новиков підвівся з-за столу і відкрив дверці шафи, вмонтованої в стіну кабінета. Він з хвилину щось роздумував, оглядаючись і міряючи поглядом постать Сергія. Потім швидко дістав з шухляди, як здалося Сергієві, купу якогось сіро-зеленого лахміття, в якому вгадувався глухий комбінезон, маска з металічною оправою окулярів, черевики та ще якісь частини одягу.
— Звичайно, — підморгнув Новиков, — такий костюм не для побачень. Але це і є КМК — космічний міжпланетний костюм, невід’ємна частина апарата «НБК-3», чудо сучасної техніки і біології. Зверху оця срібляста, тонка і міцна сітка зроблена з матеріалу, який повністю захистить тебе від опромінювання. А тепер поглянь на підкладку і приміряй костюм.
— Хлорела? — згадав розповіді батька Сергій, мацаючи ворсистий, немов хутряний, внутрішній покрив костюма. — Вона!
Переборюючи незручність, яку відчуває кожен, хто одягає новий костюм, Сергій пройшовся по кімнаті, поправив зіркоподібний апарат на грудях, взяв маску-шолом і підійшов до стола.
— Ну, як новий костюм? — тоном кравця з ательє мод жартівливо запитав Новиков. — По зросту? Це найменший з чоловічих, які в нас є.
— Зручний, але важкий, — відповів Сергій.
— Звикай. Походи, зроби кілька вправ. А я поки що попрацюю.
Через півгодини Сергій не витримав: було так важко, що він спітнів, мов після гарячого раунду на ринзі.
— Це тому, що ти на Землі, — пояснив Іван Володимирович. — В космосі костюм не важитиме й грама. Крім того, при ввімкненому апараті всі твої рухи будуть полегшуватись кібернетичними пристроями.
— А в діда Юрія і його друзів теж такі костюми?
— Майже такі, але застарілої конструкції. Там теж є хлорела, але не настільки універсальна. Тому й триматися в костюмі старої конструкції можна не більше десяти годин.
— Іване Германовичу, ви обіцяли мені…
— Так, Сергію, — став суворим Новиков… — Обіцяні записки мого батька, майора Германа Новикова, я тобі дам. Тільки… Я хочу, хлопчику, щоб читав ти їх з повагою до людей, які зараз в біді. І робив висновки для себе. За інших умов ці записки у декого викликали б посмішку. Нам ні до чого тепер гратися в таємниці між людьми. А записки батька писалися тоді, коли все це було дуже серйозною справою.
Іван Германович дістав з шухляди стола невеличку книжечку, віддруковану обчислювальною машиною, в задумі погортав сторінки і, знову повеселівши, сказав:
— Бери! Знаю, що «проковтнеш» її за дві-три години без перепочинку. Читай, хлопче. Це копія першої частини записок, яку ми вже вивчили. З другою ти познайомишся в польоті. Колись таким, як ти, нелегко було пробратися на підводний човен або в ракету. До яких тільки хитрощів не вдавалися вони, щоб стати учасниками незвичайних подій! А ти ось просто летиш рятувати свого діда і все. Не випадково, а закономірно, з нашою допомогою. Це ж чудово, правда?
— Прекрасно! — весь засвітився Сергій, притискуючи до грудей книжку. — Ну, я… Я вже піду.
— Іди, — засміявся Іван Германович. — Тільки не забудь і поспати. Чуєш?
— Єсть — читати! — вже з-за дверей, не дослухаючись, гукнув Сергій і бігом кинувся до ліфта.
Записки розвідника Новикова
Ой, Сергійку, Сергійку, любий герою наш! Чим ти схвильований, молодий друже? Ти навіть незчувся, як дістався з плазмодрома в готель, як тихо, навшпиньках, шоб не потривожити рідних, пройшов у свою кімнату і похапливо відкрив важку штору вікна для променів немеркнучих штучних сонць Нової Землі. Ага, ти дістаєш покладену біля грудей невеличку книжечку? Ти ще не знаєш, що там написано, а вже аж подих загамував від передчуття незвичайного і цікавого. Читай, Сергійку, а нам, коли ти наодинці, любо подивитися збоку на твій молодечий запал, любо відзначити, що в цій юній білявій голові народжуються нові сміливі думки. Твої зеленкуваті очі під темними бровами вже бігають по рядках, а в куточках рота вже з’являється сувора зморшка. Читай, Сергійку, про героїчне минуле дідів — це згодиться тобі в майбутньому, надасть нових сил в боротьбі з невідомими небезпеками в космосі. Поринай, герою наш, в минуле, щоб яснішим і ще бажанішим було для тебе сонце сяйне прийдешнє. А ми тихесенько заглянемо в твою книжечку. О, та тут і справді майор Герман Новиков з першого рядка пише про незвичайне і цікаве!
17 травня. Викрадення капітана Кравченка