Двоє в машині принишкли. Те, що вони побачили далі з віконця, було схоже на примарне сновидіння, галюцинацію. З глибокої бухти, майже біля самих скель, поступово виринуло довгасте тіло підводного човна. Та капітан Кравченко і не думав тікати з берега. Він бачив, як на човні відкрились люки, як почав рухатися хобот скорострільної гармати. На човні, мабуть, почули сигнали жовтоокого, побачили сяючу кулю на березі і вирішили її знищити. Перші три снаряди розірвалися поблизу райдужної кулі. Ще черга — і затримані диверсанти побачили, як на блідому сяйві кулі спалахами зачастіли вибухи. Та голуба куля залишалася невразливою. Але що це? Таємнича сяюча куля стала швидко збільшуватися, в її світлі з’явилися оранжеві тони. І раптом куля відірвалась від землі і тихо попливла над морем до човна. Кравченка в мерехтливому кільці «райдуги» вже не було видно, і затриманим здавалося, що величезна, з будинок завбільшки, вогняна куля, немов гігантська кульова блискавка, сама пливе в місячному промінні. Ось вона зупинилась високо над човном і знову стала маленькою і блакитною.
На коротку, майже невловиму мить від кулі до човна стрибнув грайливий голубий промінь, але відразу ж над морем розлігся страшенний вибух. У вирі водовороту швидко зникли уламки підводного човна, а голуба куля знову повернулася на берег і розтанула, залишивши на береговій гальці Кравченка.
— Ну, мисливці за «райдугою», — підійшов він до машини, — поїдемо зі мною. Гостями генерала Забралова будете.
Не встигла машина рушити, як її оточила група бійців берегової охорони. Передаючи затриманих прикордонникам, Кравченко не відводив очей від їх командира, який назвав себе майором Петровим. А той сказав сердито:
— Мені необхідно поговорити з вами, капітане. Підвезіть мене трохи, чи що.
— Поїхали, — згодився Кравченко, натискуючи стартер. Машина з зусиллям подолала підйом і швидко вибралася на шосе.
— Чому ви нікого не попередили про свою поїздку в прикордонний район? — сухо почав Петров.
— Клював на приманку, ось і вийшло все так по-дурному. Та зате ж і диверсанти затримані! — відповів Кравченко, від прикрості і злості вмикаючи повний газ. Машина шалено помчала до міста.
— Мені наказано розшукати вас і разом з вами прибути до генерала Забралова.
— Ну, що ж, — винувато сказав Кравченко. — За промахи треба відповідати.
— Не в цьому справа, — якось байдуже сказав майор. — Вашого звіту чекає інженер Кедров. Ось і фототелеграма від нього.
— Від Кедрова? — ковзнув Кравченко поглядом по блискучому аркушеві. — Тоді на хвилину заїдемо на мою квартиру, заберемо креслення, розрахунки і відразу — на аеродром.
— Креслення? — швидко перепитав Петров. — На квартирі?
— Так. Звіти про випробування останньої моделі…
— Та як ви могли залишити їх на якійсь квартирі? — спалахнув майор. — Це ж просто…
— Не хвилюйтесь, — заспокоїв його Кравченко. — Креслення лежать в сейфі, а сейф у такій схованці, зруйнувати яку не зможе навіть атомний вибух.
— В «райдузі»? — тихо запитав майор Петров.
— Так. Ось ми вже й приїхали.
Машина, скрипнувши гальмами, зупинилася біля невеликого будинку край міста. Кравченко вийшов і швидко повернувся з невеликим дорожним сейфом у руках. Кинувши важкий ящик на переднє сидіння, він взявся за ручку дверцят і раптом, різко здригнувшись, став падати.
Та Кравченко не впав. Дві темні постаті, які немов тіні з’явилися з-за машини, підхопили капітана на руки.
— Вимикай! — прошепотіла одна з них.
Тіло Кравченка перестало здригатися. Він зробив глибокий вдих, щоб крикнути, але відразу на обличчя йому накинули хустку, просякнуту ефіром і, глибоко зітхнувши ще раз, капітан затих.
— Чиста робота! — схвально прогудів майор Петров, звертаючись до двох чоловіків, що нахилилися над Кравченком.
— Я ж казав вам, герр Клейн, що мій імпульсатор у другому варіанті згодиться, — просичав високий, відключаючи від корпуса машини кабель.
— У нас залишилось кілька хвилин…
Висока і низька постаті швидше завовтузилися біля Кравченка.
— Є! — не міг стримати радості високий. Він поспіхом обривав гудзики на грудях Кравченка.
Клейн, що так добре зіграв роль радянського майора, нахилився над Кравченком і в світлі потаємного ліхтарика побачив; на грудях капітана блискучий апарат, який нагадував металеву морську зірку. В центрі зірки мерехтливим внутрішнім світлом палали букви «НБК-3». Високий хотів був обірвати тонкі кольору тіла проводи, шо йшли до рукавичок і черевиків Кравченка, та Клейн, відчутно штовхнувши спільника під бік, буркнув:
— В машину! Швидко! Ну?
Кравченка поспіхом втягли на заднє сидіння. Біля нього сів високий. Кремезний сів поряд з Клейном за кермо. Ображено завив стартер. У відсвіті фар блиснули очі без вій. Це був жовтоокий.
18 травня. Я одержую завдання
Генерал Забралов зустрів мене, стоячи посеред кабінету. Звичка триматися з високо піднятою головою робила його вищим і стрункішим. Я зупинився перед ним і доповів про прибуття на виклик.
— Сідайте, — недбало кинув генерал і закрокував по кабінету. Я знав, що Забралов під час найбільш напруженої роботи думки любить ходити, і мовчки сів, з тривогою вдивляючись в обличчя генерала з синцями під очима — цієї ночі Забралов, мабуть, не відпочивав ні хвилини.
— Так от, — заговорив Забралов. — Обстановка бойова, майоре…
Генерал підійшов до облицьованої дубом стіни, натиснув невидиму кнопку. Стіна роздвоїлась, відкриваючи велику карту прикордонного району. Я підійшов до Забралова.
— Тут, — поклав долоню на карту генерал, — цієї ночі велика група диверсантів на чолі з відомим вам бароном Адольфом Клейном викрала і переправила на атомний підводний човен нашого випробувача апаратів «НБК-3» капітана Кравченка.
— Романа? — аж зойкнув я від несподіванки.
— В його викраденні, — ствердно кивнув Забралов, — диверсанти розіграли відразу два варіанти однієї операції: підкуп через Віру Миколаївну Смирнову, яка була нареченою Кравченка і виявилася Ільзою Гофф, а потім, після невдачі, майстерно інсценували втручання в події начебто радянського прикордонного загону. Про це все дізнались з автоматичних передач апарата Кравченка, якого він взяв на побачення за нашим планом. Всі плівки з записами його розмов можете прослухати в нашій радіостанції. Як далі розгорталися події — невідомо. Справу можна було б вважати програною, якби не другий апарат «НБК-3», який знаходився в сейфі Кравченка разом з його записками про випробування. Ми подбали, щоб і цей апарат був ввімкнений на автоматичну сигналізацію про небезпеку. Через найпотужніші радіолокатори нам вдалося запеленгувати і встановити шлях апарата з сейфом на човні в морі. Через цей апарат ми почали навіть потроху впливати на всі навігаційні прилади підводного човна і поволі змінювати його курс. Решту ночі човен ішов під водою і не міг визначити координат по зірках, а всі його компаси були під впливом нашого апарата. Годину тому човен Клейна був знову біля наших берегів, а не в океані, як гадають диверсанти. І ось тоді, коли наші підводні атомоходи готувалися оточити піратський човен, на ньому сталося щось несподіване: апарат в сейфі припинив роботу, і диверсанти вийшли з-під нашого спостереження. Це могло статися лише при великій небезпеці для капітана Кравченка, який в останню хвилину міг звуковим сигналом викликати захисну «райдугу» на сейфі.
— Роман міг загинути? — з острахом запитав я Забралова.
— Міг, — суворо відповів генерал. — Адже апарат у нього відібрали. В якому стані сам Кравченко — невідомо. І все ж ставка на те, що диверсанти постараються зберегти йому життя, залишається в силі. Клейн — розумний і знає, що без Кравченка йому не оволодіти апаратом. Що зараз робиться на піратському човні, невідомо. Ми певно знаємо, що через три години сорок дві хвилини апарат, який знаходиться в сейфі, повинен по заданій нами програмі автоматично викликати «райдугу», що зруйнує човен і все, що буде кілометрів за п’ять навколо. Ви розумієте, що кожна секунда дорога. Діяти треба швидко і рішуче. Якщо у Клейна все благополучно з приладами після наших «поправок», його човен лише через дві години зможе вийти в нейтральні води. Цей час — строк для виконання вашого завдання. Будь-що треба затримати човен, врятувати Кравченка, взяти диверсантів. Ідіть зараз до полковника Жихарєва. Як будете готові, відразу заходьте до мене. Тут (Забралов показав точку на карті) ви повинні бути через одну, максимум через півтори години.