Біля великого, прекрасного, що своєю формою нагадував квітку лілії, будинку, площадка з астронавтами відокремилась від дороги, що невпинно рухалась, і, пройшовши ажурною естакадою трохи вбік, плавно зупинилась.
Застелені голубими килимами ескалатори поволі понесли гостей в Палац Ради Старійшин Сергуса.
Зуг Ок зупинив астронавтів на круглій центральній арені, а навкруги, на зручних сидіннях, що підіймалися амфітеатром від арени, розташувалися найзнатніші сергусіяни.
Сергій з захватом слухав промови видатних вчених і Почесних Старійшин Сергуса-1. Вони оцінювали прибуття плазмольота землян як видатну подію в історії Всесвіту, як велику заслугу людей Землі, що першими зуміли пройти небезпечну зону гравітаційного розпаду на шляху між двома сонячними системами, стали піонерами в налагодженні спільної співдружної роботи мислячих істот у космосі.
На арену виходили все нові й нові сергусіяни, від двадцятирічного до п’ятисотрічного віку. І всі вони починали виступи з слів привіту до мужніх землян, а закінчували палкими запевненнями у вічній дружбі між сергусіянами і землянами.
Сказали своє слово і астронавти. Сергусіяни уважно слухали слова подяки і солідарності, з якими виступив капітан космосу Юрій Чуєв.
На честь вічної дружби люди двох сонячних систем вирішили зробити все, щоб розвіяти космічні хмари пилу і знешкодити зону гравітаційного розпаду, які розділяють землян і сергусіян, добитися міцної і постійної передачі думок між людьми Землі і Сергуса.
Після церемонії зустрічі з жителями столиці астронавтів відвели в Палац Вічного Братерства, спеціально побудований за цей час на честь астронавтів з Землі.
Та замість передбачуваного відпочинку астронавти довго з захопленням оглядали Палац, і тільки з заходом Зірки Золотого Крила в супроводі Дуга Лея потрапили в астрономічну обсерваторію Сергуса.
…І почалися з тої хвилі для астронавтів дивовижні відкриття і знахідки. Земляни й раніше від Дуга Лея чули багато незвичайного про Сергус-1, але тепер це були не лише розповіді, а й небачена раніше дійсність. Тепер земляни могли через чудові прилади самі побачити ще двох братів Сургуса-1.
Якщо Сергус-1 був у півтора рази більший — від Землі, то Сергус-2 і Сергус-3 були один від одного менші, але тяжіння на них сергусіяни відрегулювали в послідовному збільшенні. Все це було досягнуто за рахунок різної питомої ваги штучно створених елементів, з яких складалися планети.
Астронавти, відчуваючи себе на Сергусі надзвичайно легко від меншого, ніж на Землі, тяжіння і бачачи велику щільність ґрунту на полях, зацікавилися цим парадоксом. Сергусіяни пояснили це тим, що Сергус-1, маючи щільну зовнішню оболонку, у другому, найбільш потужному шарі, складається здебільшого з губчатих порід, просякнутих водою, корисними газами та іншими легкими елементами. В центрі планети замість ядра створено гігантський реактор по виробництву енергії від керованої анігіляції, тобто з’єднання речовини з антиречовиною. На полюсах і по екватору Сергуса-1 були розміщені велетенські воронки-вулкани, стінки яких від центра планети до поверхні охоплювалися кількома шарами кільцевих магнітних і антимагнітних полів. Невидимі воронки теплозахисту і захисту від радіації видовжуються також далеко в космос, і в разі потреби Сергус-1, ввімкнувши свій центральний реактор, може стати подорожуючою планетою у всесвіті. Сергусіяни вже раз пережили страхіття космічної катастрофи, і тепер були готові до найнесподіванішого.
Зачудовано слухав Сергій розповідь сергусіян про початок культурного життя на їх планеті ще двадцять тисяч років тому, про те, що жителі Сергуса давно користуються фотонними кораблями, що вони вже побували на одній з планет в двадцяти парсеках звідси і виявили там життя мислячих істот у воді, бо ця планета майже не має суші..
Та найбільш несподіваним для землян було повідомлення сергусіянських вчених про те, що космічний корабель сергусіян десять тисяч років тому вже відвідав Землю. Тоді на Землі сергусіяни побачили напівдикі племена людиноподібних істот і повну відсутність цивілізації. Вважаючи дуже небезпечною для себе важку атмосферу Землі з неймовірно високою концентрацією позитивних іонів у ній, сергусіяни більше не робили походів до Сонячної системи теперішніх своїх гостей.
— Це наша помилка, — визнав Почесний Старійшина Зуг Ок. — Вірніше — помилка наших предків. Вони підійшли до вивчення життя на Землі з своєю міркою: на Сергусі після створення власної Сонячної системи вже було безліч благ для розвитку мислячих істот, а на Землі вони побачили майже одні труднощі. Передбачалося навіть вимирання життя на Землі, але тепер ми бачимо, Що труднощі не вбили людину, а зробили її сильною і високорозвиненою істотою, яка своєю працею і думкою підкоряє природу. Ми захоплені незвичайно швидким і плідним роз: витком життя на Землі.
В супроводі Зуга Ока, Дуга Лея та інших сергусіянських вчених астронавти з обсерваторії направилися в музей космічних знахідок і побачили там скелети стародавніх людей, доставлених з Землі, кам’яні сокири, списи і стріли. Тут же, в залі, демонструвався старий фільм, знятий сергусіянами на Землі. Землян особливо вразили кадри, які зображували зустріч сергусіян з племенем древніх людей.
Кілька голих дикунів з клаптями ведмежої шкіри на стегнах загіпнотизовано дивилися на двох сергусіян в літальних апаратах і шоломах, з якимись світлими ореолами навколо голів.
— Що це за світло навколо голів ваших космонавтів? — запитав академік Курганов у Зуга Ока, не відводячи погляду від екрана.
— Це випромінювання електромагнітних хвиль від апаратів із передачі думки на відстань. Тоді була ще стара їх конструкція, зовнішньо дуже ефективна, але слабка за розв’язуючими можливостями. Тепер весь апарат для передачі думки на відстань схований в невеличкий легкий обруч, який сергусіяни звичайно носять під волоссям. В середині такого обруча знаходиться штучно створена жива нервова тканина. З допомогою особливої мініатюрної апаратури вона в мільярди разів посилює хвильові імпульси головного мозку, приймаючи їх або відсилаючи за адресою.
— Так, так, — замислено дивився Курганов на екран. — Ці кадри викликають багато нових думок. Я вже передбачаю, який інтерес викличе демонстрація цього фільму на Землі.
Жваво згадуючи історію життя людини, астронавти направилися в місто, щоб ознайомитися з роботами сергусіянських художників і скульпторів.
Картинних галерей на Сергусі не було. Всі шедеври мистецтва переходили поперемінно з одного міста в друге, прикрашаючи їх громадський побут.
Одну картину земляни побачили просто на фасаді Палацу Братерства і Дружби. Вона зображала збір врожаю. І було від чого дивуватися людям, коли, підійшовши ближче, вони почули шум машин, відчули запах стиглого хліба, подихи жаркого вітру. Сергій навіть оглянувся: звідки все це? Але на широкій площі проти Палацу цвіли дерева, довкола все було сповнене весною. Сергій нахилився до картини ближче і збагнув, що всі звуки, запахи, мимовільні відчуття і підкоряючі реальністю зорові враження йдуть до нього з цієї рами.
Задивившись, Сергій відчув навіть приємну мускульну радість праці в полі: так пружно заграли м’язи рук, глибоко зітхнули груди. Вражений, юнак простяг руки просто в раму, бажаючи «помацати» полотно, але воно було десь далеко. Сергій заглянув за товсту раму, та вона йшла в стіну будинку, і йому знову довелося звертатися за поясненнями до Лан.
— А тепер, коли ви стали збоку і не дивитися на картину, ви відчуваєте запахи, чуєте шум збиральних машин? — запитанням на запитання відповіла Лан.
— Ні, — з подивом відмітив Сергій. — Нічого такого…
— Весь секрет у світлі, яке випромінюється з картини. Це не просто освітлення зсередини. Особливі промені діють на нервові центри головного мозку і викликають у глядача відповідні до змісту картини відчуття і уявлення настільки реальні, що глядач стає учасником зображуваного явища. Наші художники дбають про економію часу глядача. Раз побачивши картину сергусіянського художника, глядач ніколи її не забуває. А тому відбираються найдосконаліші твори, направлені на створення радісного настрою, творчого натхнення, трудового ентузіазму. Та ви ж самі говорили, що вам раптом захотілося попрацювати в полі?