— Хто він, цей ваш родич, який вирішив виборювати у мене депутатське крісло? Якийсь Мундіньйо, ви його знаєте?
— Це мій молодший брат. Я вже знаю про його наміри.
Депутат від зони какао злякався. Якщо Мундіньйо — брат Еміліо і Лоурівала, то його, Мело, переобранню, а тим паче визнанню його повноважень урядом, загрожує серйозна небезпека. Еміліо повів далі:
— Він божевільний. Раптом залишив усе і рушив на край світу. А потім виявляється, що він кандидат у депутати. Обіцяв прибути в палату з єдиним наміром: спростовувати мої промови… — Еміліо розсміявся і запитав: — Чому б вам не поміняти виборчої округи? Мундіньйо здатний на все, йому нічого не варто перемогти вас.
Але хіба Мело міг поміняти округу? Йому протегував один сенатор, дядько з материного боку, завдяки йому Мело і захопив вільне місце в сьомій виборчій окрузі Баїйї. Решту місць уже було зайнято. Хто ж захоче тепер помінятися з ним і почати боротьбу з братом Лоурівала Мендеса Фалкана, наймогутнішого кавового плантатора, що має вплив на самого президента республіки? Доктор Мело терміново виїхав у Ільєус.
Жоан Фулженсіо погодився з Ньо-Гало: найкраще, що міг зробити для себе депутат Вітор Мело, — це не з'являтися в Ільєусі. Бо він був навдивовижу несимпатичною постаттю.
— Мене нудить від одного його вигляду… — сказав Ньо-Гало.
Промови депутата Мело були малозрозумілими, оскільки в них переважала медична термінологія. («Від його виступів тхне карболкою», — стверджував Жоан Фулженсіо). Голос у нього пренеприємний — високий, майже жіночий, піджаки він носив дивовижного крою, з поясом, і, мабуть, зажив би слави гомосексуаліста, коли б не був таким ласим до жінок.
— Цей Мело — Тоніко в кубі,— визначив Ньо-Гало.
Тоніко вирішив з'їздити з дружиною в Баїйю. Він розраховував, що в Ільєусі тим часом зовсім забудуть про його сумні пригоди. Остерігаючись, що супротивники можуть скористатися з цієї історії, Тоніко відмовився брати участь у виборчій кампанії. Хіба не прибили на стіні його будинку малюнок, зроблений кольоровими олівцями, де було зображено його в одних спідніх, коли він тікав од Насіба! Наклеп, він вискочив у штанях і репетував: «Рятуйте!» А внизу було видряпано брудні, невправні вірші:
У депутата Вітора Мело теж з'явилися шанси одержати добрячу прочуханку, а то й кулю. Цей манірний папуга, з досвідом упадання за жіноцтвом Ріо-де-Жанейро (нервовими пацієнтками, яких він виліковував на канапі свого кабінету), ледве помітивши вродливу жінку, одразу ж пропонував їй свої послуги. Його зовсім не цікавило, ким був чоловік цієї жінки. На вечорі в клубі «Прогрес» депутата врятувало тільки втручання Алфредо Бастоса в ту мить, коли запальний Моасір Естрелла, співвласник автобусної компанії, збирався набити шановну парламентську пику Вітора. Вітор пішов танцювати з дружиною Моасіра, вродливою і скромною жінкою, яка нещодавно почала відвідувати клуб «Прогрес», оскільки компанія чоловіка почала давати чималі гроші. Сеньйора посеред зали раптом вивільнилась із обіймів свого кавалера і голосно вигукнула:
— Нахаба!
Вона розповіла подругам, що депутат увесь час намагався просунути ногу поміж її ногами і притискував її до грудей так, немов хотів не танцювати, а займатися чимось іншим. «Діаріо де Ільєус» розповіла про цей випадок у статті, написаній полум'яним і непідкупним пером Доктора під назвою: «Хуліган, вигнаний з балу за непристойну поведінку». А втім, вигнання, як такого, не сталося. Алфредо Бастос забрав депутата з собою, залишивши збуджене товариство. Сам полковник Раміро Бастос, довідавшись про цю та інші витівки Вітора Мело, признався друзям:
— Арістотелес мав рацію. Якби я знав про це раніше, то не посварився б з ним і не втратив би Ітабуну.
В барі Насіба депутат теж зчинив сварку. Під час сварки він у запалі вигукнув, що в Ільєусі живуть грубі, неотесані люди, які не мають жодної уяви про культуру. Цього разу Вітора Мело врятував Жоан Фулженсіо, оскільки Жозуе і Арі Сантос, відчувши себе ображеними, кинулись на нього з недвозначними намірами. Щоб не допустити бійки, Жоану Фулженсіо довелося використати увесь свій авторитет. Бар Насіба став тепер редутом Мундіньйо Фалкана. Компаньйон експортера і ворог Тоніко, араб (громадянин Бразілії за народженням і виборець) узяв активну участь в передвиборчій кампанії. І, як не дивно, в ці бурхливі дні на одному з наймасовіших мітингів, де Езекієл перевершив усі рекорди як по кількості випитої кашаси, так і по натхненню, Насіб теж виголосив промову. Його раптом осінило після того, коли він почув виступ Езекієла. Насіб не витримав і взяв слово. Його виступ мав небачений успіх і особливо тому, що почавши говорити португальською мовою, але відчувши брак пишних епітетів, які він через силу підшукував, Насіб закінчив арабською мовою, і тут з дивовижною швидкістю слова полинули одне за одним. Аплодисменти, здавалося, ніколи не вщухнуть.