Кошмарні мацаки. Тоді середина ранку й неприємний запах власного поту в ніздрях. Обов’язкові для послушниці три кроки від Превелебної Матері. Голос Белл.
— Ніколи не ставай експертом. Це дуже обмежує.
«А все тому, що я спитала, чи немає слів, якими можна керувати Бене Ґессерит».
— Дункане, чому вони змішують ментальне і фізичне навчання?
— Розум і тіло посилюють одне одного. — Сонно. «Бодай його! От-от знову засне».
Вона труснула Дункана за плече.
— Якщо слова так збіса неважливі, то чого вони так багато говорять про дисципліну?
— Шаблони, — пробурмотів він. — Брудне слово.
— Що? — Вона потрусила його сильніше.
Він перевернувся на спину, ворушачи губами, тоді заговорив:
— Дисципліна дорівнюється шаблону, шаблон дорівнюється поганому способу дій. Вони кажуть, що всі ми — природні творці шаблонів… думаю, для них це означає «порядку».
— І чому це погано?
— Це дає змогу іншим знищити нас чи ув’язнити в… тому, що ми не можемо змінити.
— Ти помиляєшся щодо розуму й тіла.
— Гмм?
— Це тиск пов’язує їх разом.
— Хіба ж я не це сказав? Гей! Будемо розмовляти, спати чи що?
— Жодних «чи що». Не цієї ночі.
Його груди здійнялися в глибокому зітханні.
— Вони не зміцнюють мого здоров’я.
— Ніхто цього й не казав.
— Це приходить пізніше, після Агонії. — Вона знала, що згадки про це смертоносне випробування йому ненависні, але годі було цього уникнути. Перспектива наповнювала її думки.
— Гаразд! — Він сів, збив свою подушку і сперся об неї спиною, вивчаючи Мурбеллу. — То що?
— Вони збіса спритні у користуванні словозброєю! Вона привела до тебе Теґа і сказала, що ти повністю відповідальний за нього.
— А ти в це не віриш?
— Він сприймає тебе як батька.
— Насправді ні.
— Ні, але… ти думав так про башара?
— Коли він відновлював мою пам’ять? Так.
— Ви пара інтелектуальних сиріт. Постійно шукаєте батьків, яких не існує. Він гадки не має, якого сильного болю ти йому завдаси.
— Це розірве родинні зв’язки.
— То ти ненавидиш башара в ньому і тішишся, що завдаси болю.
— Я цього не казав.
— Чому він такий важливий?
— Башар? Він військовий геній. Завжди чинить щось несподіване. Збиває ворогів з пантелику, з’являючись там, де ніхто його не чекав.
— Ніхто інший не може цього зробити?
— Не так, як це робить він. Вигадує новаторську тактику та стратегію. Отак просто! — Він клацнув пальцями.
— Знову насилля. Як Всечесні Матрони.
— Не завжди. Башар мав репутацію переможця без битви.
— Я бачила історію.
— Не довіряй їй.
— Але ж ти щойно казав…
— Історія зосереджується на зіткненнях. У цьому є певна правда, але за нею приховуються тривкіші речі, що відбуваються попри потрясіння.
— Тривкіші речі?
— Яка історія згадує про жінку на рисовому полі, що веде перед плугом свого буйвола, тим часом як її чоловік десь далеко, найімовірніше, на військовій службі, зі зброєю?
— Чому це тривкіше і важливіше, ніж…
— Її дітям удома потрібна їжа. Чоловік далеко, у цьому одвічному божевіллі. Хтось мусить ходити за плугом. Вона — істинний образ людської витривалості.
— Ти говориш так гірко… Мені це здається дивним.
— Зважаючи на мою військову історію?
— Так, і на те значення, якого Бене Ґессерит надають… своєму башарові, елітарним військам і…
— Думаєш, вони егоцентричні люди, зайняті егоцентричним насиллям? Що вони проїдуться по тій жінці з її плугом?
— Чому ні?
— Бо мало що уникне їхньої уваги. Насильники проїхали б повз жінку за плугом, навряд чи помітивши, що торкнулися базисної реальності. Бене Ґессерит ніколи такого не прогледіли б.
— І знову ж, чому ні?
— Егоцентрики мають обмежену візію, бо вони відбувають дорогу в дійсності смерті. Жінка і плуг — це дійсність життя. Без дійсності життя не було б людства. Мій Тиран це бачив. Сестри благословляють його за це, навіть коли проклинають.
— То ти добровільний учасник їхньої мрії.
— Думаю, так. — Прозвучало так, наче це для нього несподіванка.
— І ти цілковито чесний з Теґом?
— Він питає, я даю йому чесні відповіді. Не думаю, що цікавість призводить до насилля.
— І ти повністю за нього відповідальний?
— Це не зовсім те, що вона сказала.
— Ах, мій любий. Не зовсім те, що вона сказала. Ти називаєш Белл гіпокриткою, але не поширюєш цього на Одраде. Дункане, якби ти тільки знав…
— Доки ми не зважаємо на комунікатори, виплюнь це!
— Брехні, обмани, порочні…
— Гей! Бене Ґессерит?
— Вони мають древнє виправдання: Сестра А робить це, тож коли я це роблю, це не так погано. Два злочини скасовують один одного.
— Які злочини?
Вона завагалася. «Слід йому сказати? Ні. Але він очікує якоїсь відповіді».
— Белл насолоджується тим, що ви з Теґом помінялися ролями! Не може дочекатися, коли ти завдаси йому болю.
— Може, нам варто б її розчарувати. — Щойно вимовивши ці слова, він збагнув, яка це була помилка. «Надто рано».
— Поетична справедливість! — Мурбелла була захоплена.
«Відвернути їхню увагу!»
— Їх не цікавить справедливість. Слушність — так. Мають таку настанову: «Ті, кому винесено присуд, мусять погодитися з його слушністю».
— Тож вони виробляють у тебе рефлекс погоджуватися з їхнім присудом.
— Будь-яка система має прогалини.
— Знаєш, любий, аколітки вчать різні речі.
— На те вони й аколітки.
— Я маю на увазі, що ми розмовляємо між собою.
— Ми? Ти аколітка? Ти прозелітка!
— Хай там хто я, але я чула розповіді. Твій Теґ може бути не тим, ким тобі здається.
— Плітки аколіток.
— Це історії з Гамму, Дункане.
Втупився в неї. «Гамму? Ніколи про себе не називав її інакше як первісною назвою: Ґ’єді Прайм. Пекельна діра Харконненів».
Вона сприйняла його мовчання як заклик продовжувати.
— Кажуть, що Теґ рухався швидше, ніж могло побачити око, що він…
— Він, мабуть, сам і вигадав ці історії.
— Деякі сестри ставляться до них серйозно. Вибирають поведінку «чекати і стежити». Виявляють обачливість.
— Невже ти нічого не зрозуміла про Теґа зі своїх дорогоцінних історій? Це для нього типово — пускати такий поголос. Аби його боялися.
— Пам’ятай, що я була тоді на Гамму. Всечесні Матрони аж зі шкіри лізли. Казилися. Щось пішло не так.
— Це ясно. Теґ зробив дещо несподіване. Застав їх зненацька. Вкрав один із їхніх не-кораблів. — Він ляснув по стіні біля себе. — Оцей.
— Сестринство має заборонену ділянку, Дункане. Постійно кажуть мені чекати Агонії. Тоді все стане ясно! Бодай їх!
— Схоже, вони готують тебе до науки в Міссіонарії. Конструювання релігії для специфічних цілей і вибраних популяцій.
— Ти не вбачаєш у цьому нічого поганого?
— Мораль. Я не сперечаюся про це з Превелебними Матерями.
— Чому ні?
— Релігії, збудовані на цій скелі, розвалюються. БҐ не розвалюється.
«Дункане, якби ти тільки знав їхню мораль!»
— Їх дратує, що ти так багато про них знаєш.
— Белл хотіла вбити мене лише з цієї причини.
— Не думаєш, що Одраде не краща?
— Оце питання! — «Одраде? Коли задумаєшся про здібності цієї жінки, пробирає жах. Атрідка, і це все. Я знав багатьох Атрідів. Вона перша у Бене Ґессерит. Теґ — Атрідівський ідеал».
— Одраде сказала, що не сумнівається у твоїй вірності Атрідам.
— Я вірний Атрідівській честі, Мурбелло. — «І приймаю власні моральні рішення стосовно Сестринства, стосовно цієї дитини, відданої під мою опіку та… та моєї коханої».
Мурбелла присунулася ближче, схилилася над ним, торкнувшись персами його плеча, і прошепотіла йому у вухо:
— Буває, що я ладна вбити кожну з них, кого могла б дістати!
«Невже вона думає, що вони не чують?» Сів рівно, тягнучи її за собою.
— Що тебе дратує?
— Вона хоче, щоб я попрацювала над Скителі.