«Любов, яку Бене Ґессерит намагалися заперечити, всюди», — подумала Одраде. У дрібних і значних речах. Скількома способами можна приготувати смачну їжу, що підтримує життя, за рецептами, які справді були втіленням любові, старої і нової. От хоча б цей буябес, що так пестливо пропливає по її язику. Він походить з любові: дружина вдома готує ту частину денного улову, яку чоловік не зумів продати.
Сама сутність Бене Ґессерит прихована у любові. Навіщо ж іще служити цим непромовленим потребам, які завжди тяжіли над людством? Навіщо ж іще працювати над удосконаленням людського роду?
Спорожнивши миску, Беллонда відклала ложку і зібрала юшку рештками хліба. Ковтнула із замисленим виглядом.
— Любов нас ослаблює, — сказала вона. У її голосі не було сили.
Аколітка не могла б сказати цього інакше. Просто з Кодексу. Одраде приховала веселощі та парирувала іншою цитатою-сходинкою з Кодексу:
— Стережись жаргону. Зазвичай він приховує невігластво і містить у собі обмаль знань.
У Беллондиних очах з’явилася шаноблива обережність.
Шіана відхилилася від столу і обтерла рот серветкою. Тамелейн зробила так само. Її слідокрісло підлаштувалося, коли вона відкинулася назад, очі весело сяяли.
«Там знає! Лукава стара відьма досі мудро розпізнає мої шляхи. Та Шіана… яку гру веде Шіана? Я майже певна, що вона намагається відволікти мене, відвернути від себе мою увагу. Вона в цьому митець, навчилася від мене. Що ж… у цю гру можна грати вдвох. Я натисну на Беллонду, але й стежитиму за моєю маленькою приблудою з Дюни».
— Скільки коштує порядність, Белл? — спитала Одраде.
Беллонда прийняла цей укол мовчки. У жаргоні Бене Ґессерит було визначення порядності, і всі вони це знали.
— Чи повинні ми вшановувати пам’ять леді Джессіки за її людяність? — спитала Одраде. «Для Шіани це виявилося несподіванкою!»
— Джессіка наразила Сестринство на небезпеку! — «Беллонда звинувачує».
— Своїм Сестрам вірна будь, — пробурмотіла Тамелейн.
— Наше древнє визначення порядності допомагає нам зберегти людяність, — сказала Одраде. «Добре мене слухай, Шіано».
Голосом, лише трохи гучнішим за шепіт, Шіана промовила:
— Втративши це, втратимо все.
Одраде стримала зітхання. Ось воно!
Шіана зустрілася з нею поглядом.
— Ти, звичайно, нас інструктуєш.
— Сутінкові думки, — буркнула Беллонда. — Краще їх уникати.
— Тараза називала нас «Бене Ґессерит останніх днів», — промовила Шіана.
Настрій Одраде змінився у бік самозвинувачення.
«Прокляття нашого теперішнього існування. Зловісна уява може знищити нас».
Як легко було вичаклувати майбутнє, що дивилося на неї з палючих оранжевих очей шалених Всечесних Матрон. Страхи з багатьох минулих чаїлися всередині Одраде, думки, від яких забивало подих, зосереджувалися на іклах, що йшли в парі з такими очима.
Одраде змусила себе повернутися до нагальної проблеми.
— Хто супроводжуватиме мене до Перехрестя?
Вони знали стражденний досвід Дортуйли і те, що чутки про нього вже розійшлися Капітулою.
«Та, що поїде з Матір’ю Настоятелькою, може бути згодована Футарам».
— Там, — сказала Одраде. — Ти і Дортуйла. — «Це може стати смертним вироком. Наступний крок очевидний». — Шіано, — промовила Одраде, — ти Поділишся з Там. Дортуйла і я Поділимося з Белл. Я теж Поділюся з тобою, перш ніж відлечу.
Беллонда була приголомшена.
— Мати Настоятелько! Я не придатна для твого місця.
Одраде зосередила увагу на Шіані.
— Я цього й не пропоную. Зроблю тебе лише вмістилищем моїх життів. — На обличчі Шіани виразно малювався страх, але вона не посміла ухилитися від виконання прямого наказу. Одраде кивнула Тамелейн.
— Я Поділюся пізніше. Ви з Шіаною зробите це зараз.
Тамелейн схилилася до Шіани. Тягар пізнього віку та навислої смерті змусив її радо вітати цей ритуал, але Шіана мимоволі відсахнулася.
— Зараз! — наказала Одраде. «Нехай Там судить, що ти приховуєш!»
Виходу не було. Шіана схилила голову до Тамелейн, доки вони не торкнулися одна одної. Обмін зблиснув електричною іскрою, усі в їдальні його відчули. Розмова припинилася, всі погляди звернулися в бік стола при вікні.
Коли Шіана відхилилася, в її очах стояли сльози.
Тамелейн усміхнулася, обома долонями пестливо провела по щоках Шіани.
— Усе гаразд, люба. Усі ми маємо ці страхи, інколи робимо через них всякі дурниці. Та я тішуся, називаючи тебе Сестрою.
«Скажи нам, Там! Зараз!»
Тамелейн вирішила інакше. Повернулася обличчям до Одраде й сказала:
— Мусимо триматися нашої людяності за всяку ціну. Твій урок добре сприйнято, і ти добре навчала Шіану.
— Коли Шіана Поділиться з тобою, Дар, — озвалася Беллонда, — не могла б ти зменшити той вплив, який вона має на Айдаго?
— Я не ослаблю ймовірної Матері Настоятельки, — відповіла Одраде. — Дякую, Там. Думаю, ми рушимо на Перехрестя без зайвого багажу. А зараз! До цього вечора хочу мати звіт про Теґів прогрес. Його п’явка надто довго була з ним у розлуці.
— Він довідається, що тепер їх у нього дві? — спитала Шіана. «Скільки у ній радості!»
Одраде підвелася.
«Якщо Там прийняла її, то і я мушу. Там ніколи б не зрадила нашого Сестринства. А Шіана — з нас усіх вона виявляє найбільше природних рис, що ростуть із наших людських коренів. І все ж… хотіла б я, щоб вона ніколи не створила тієї скульптури, яку називає “Порожнеча”».
***
Релігію слід приймати як джерело енергії. Її можна скерувати до наших цілей, але тільки в межах, які виявляє досвід. Ось таємне значення Свободи Волі.
Зранку на Централь насунулося товсте покривало хмар, і кабінет Одраде заповнив сірий спокій. Вона відчувала, що це відповідає її внутрішній нерухомості. Наче б не сміла ворухнутися, бо це могло потривожити небезпечні сили.
«Мурбеллин день Агонії, — подумала вона. — Я не повинна думати про лихі прикмети».
Погодна служба безапеляційно попередила про хмари. Це було випадкове переміщення. Вжито корегувальних заходів, але вони вимагали часу. Поки слід очікувати сильного вітру, можливі опади.
Шіана й Тамелейн стояли біля вікна, дивлячись на ледь контрольовану погоду. Торкалися раменами.
Одраде стежила за ними, сидячи у кріслі за столом. Від вчорашнього Поділу ця пара наче стала однією особою, що не було чимось несподіваним. Траплялися прецеденти, хоча й не надто численні. Обміни, що відбувалися за наявності отруйної меланжевої есенції чи у смертну мить, нечасто дозволяли дальший живий контакт між учасницями. Цікаво було стежити за цією парою. Зі спини здавалися дивно схожими своєю напруженою непорушністю.
Екстремальна сила, що уможливлювала Поділ, диктувала серйозні зміни особистості. Одраде це було так знайомо, що вона мусила виявляти терпимість. Хай там що приховувала Шіана, Там теж це приховувала. Щось пов’язане з основами людяності Шіани. А Там можна було вірити. Доки чергова Сестра не Поділиться з однією з них, слід приймати присуд Там. Це не завадить сторожовим псам перевіряти та стежити за дрібницями, але нова криза їм зараз не потрібна.
— Це Мурбеллин день, — сказала Одраде.
— Вона з великою ймовірністю не виживе, — сказала Беллонда, схилившись уперед у своєму слідокріслі. — Що тоді буде з нашим дорогоцінним планом?
«Нашим планом!»
— Екстреміс, — відповіла Одраде.
У такому контексті це слово мало кілька значень. Беллонда витлумачила його як можливість здобуття пам’ятеособи Мурбелли в мить її смерті.
— У такому разі ми не можемо дозволити Айдаго спостерігати!