Тепер його переслідували блукання Мурбеллиної Іншої Пам’яті, хоча він і розпізнав у цьому базисну науку Бене Ґессерит.
Влада притягує піддатливих на корупцію. Абсолютна влада притягує абсолютно піддатливих. У цьому небезпека зміцнілої бюрократії для підвладного населення. Навіть системи патронажу [20] є кращими, бо рівень толерантності там нижчий, а корумпованих час від часу можна викидати геть. Зміцнілу бюрократію рідко можна зачепити без насилля. Стережись, коли суспільна і військова служби тиснуть руки!
Таким був здобуток Всечесних Матрон.
Влада для влади… звихнута аристократія непевного походження.
Ким були ті люди, яких він бачив? Достатньо сильними, щоб прогнати Всечесних Матрон. Він знав це з даних Проєкції.
Айдаго виявив, що розуміння цього глибоко зміщує акценти. Всечесні Матрони — втікачки! Варвари, але невігласи в історії всіх таких напасників, давніших навіть за вандалів. Ними рухає імпульсивна жадібність, як кожна інша сила. «Забрати римське золото!» Відфільтрували зі свідомості все, що могло б їх відволікти. Це було приголомшливе невігластво, яке могло хитнутися лише тоді, коли витонченіша культура проникне у…
Зненацька він збагнув, що робить Одраде.
«Підземні боги! Який ламкий план!»
Він притис долоні до очей і змусив себе не закричати від болю. «Хай думають, що я втомився». Та тепер, розгледівши план Одраде, він знав, що втратить Мурбеллу… так чи так.
***
Коли можна довіряти відьмам? Ніколи! Темна сторона магічного Всесвіту належить Бене Ґессерит, і ми мусимо їх відкинути.
Велика Спільна Зала не-корабля, з багаторівневими сидіннями та підвищеною платформою в одному кінці, була заповнена Сестрами Бене Ґессерит, яких зібралося більше, ніж будь-коли. Цього пополудня життя в Капітулі майже завмерло, бо мало хто хотів вислати замість себе довірених представників, а ухвалення важливих рішень не можна було делегувати представницям нижчого рівня, з обслуги. Серед присутніх переважали Превелебні Матері у чорних шатах, вони стояли розрізненими групами біля підвищення, але зала аж кишіла від аколіток в облямованій білим одежі, а також від новоприйнятих. Наймолодші аколітки у відповідному білому вбранні трималися малими тісними групками й зграйками, скупчившись для взаємопідтримки. Усіх інших не допустили Прокторки Собору.
Повітря було тяжким від подихів із запахом меланжу, вогким і спертим, як завжди, коли механізми кондиціонування перевантажені. Запах недавнього ланчу, дуже приправленого часником, витав у цій атмосфері як непрошений гість. Це, а ще розповіді, які ширилися в залі, посилювало напругу.
Більшість присутніх не зводила очей із сцени на підвищенні та бічних дверей, крізь які мала ввійти Мати Настоятелька. Навіть розмовляючи з товаришками і проходжуючись по залі, усі пильно дивилися туди, звідки, як вони знали, невдовзі має хтось ввійти і значно змінити їхнє життя. Мати Настоятелька не збирала б їх усіх до великої Спільної Зали, обіцяючи важливі оголошення, якби не насувалися події, що могли порушити підвалини Бене Ґессерит.
Беллонда увійшла до зали перед Одраде і войовниче піднялася на сцену перевальцем — цю її ходу розпізнавали навіть здалеку. Одраде зайшла за Беллондою, відстаючи на п’ять кроків. Тоді ввійшли старші радниці та консильйорки, серед них — Мурбелла в чорній одежі, досі трохи приголомшена після Агонії, яку пережила всього два тижні тому. Дортуйла шкутильгала відразу ж за Мурбеллою, разом із Там і Шіаною. У кінці цієї процесії крокувала Стреггі, несучи Теґа на плечах. Коли він з’явився, залунало схвильоване бурмотіння. Чоловіки рідко бували учасниками зборів, але всі в Капітулі знали, що це гхола їхнього ментата-башара, який тепер перебуває у військовому містечку з рештками збройних сил Бене Ґессерит.
Дивлячись на численні ряди Сестринства, Одраде відчула порожнечу. Подумала, що хтось із древніх давно уже все це висловив. «Кожен заплішений дурень знає, що один кінь може бігти швидше за іншого». Часто під час менших зборів на цій копії спортивного стадіону вона мала охоту процитувати цю фразу, але знала, що ритуал має кращі цілі. На зборах можна було показати себе інакше та глянути на них.
«Тут ми разом. Це наш рід».
Мати Настоятелька та її супровід, наче особливий згусток енергії, пройшли крізь натовп до сцени, почесної позиції на краю арени.
Мати Настоятелька ніколи не була частиною масової штовханини на зборах. Її ніколи не тицяли ліктями в ребра і не наступали на ноги. Їй не доводилося рухатися так, як рухалися інші — наче черв із тіл, стиснутих у небажаній близькості.
Так прибував Цезар. Великий палець униз всій цій погані [21] .
— Починаймо, — сказала вона Беллонді.
Знала, що пізніше міркуватиме, чому не доручила комусь іншому звершити цю ритуальну появу і проголосити зловісні слова. Беллонді сподобалася б владна позиція першої після верховної, тому вона ніколи не повинна її обіймати. Але, може, знайшлася б якась Сестра нижчого щабля, збентежена вознесінням і слухняна лише через лояльність, з глибинної потреби робити те, що накаже Мати Настоятелька.
«Боги! Якщо хтось із вас поблизу, чому ви дозволяєте нам бути такими вівцями?»
Ось вони, Беллонда наготувала їх для неї. Батальйони Бене Ґессерит. Насправді це не були батальйони, проте Одраде часто уявляла собі вишикуваних Сестер, класифікуючи їх за функціями. «Це командир підрозділу. Це генерал-капітан. Це скромний сержант, а от і гонець».
Сестри б обурилися, якби дізналися про її химеру. Вона добре це приховувала за поставою «системи доручень». Можна призначити лейтенантів, не називаючи їх лейтенантами. Тараза робила так само.
Зараз Белл каже їм, що, можливо, Сестринству доведеться піти на новий компроміс з їхнім полоненим тлейлаксу. Це гіркі слова для Белл:
— Ми пройшли крізь горнило як тлейлаксу, так і Бене Ґессерит і вийшли звідти зміненими. У якомусь сенсі ми змінили одне одного.
«Ми наче камені, що терлися один об одного, поки кожен не набрав форми, зручної для іншого. Та у своїй серцевині це той самий камінь!»
Присутні починали непокоїтися. Знали, що це було вступом, попередньою заявою, попри приховану в повідомленні алюзію на тлейлаксу. Попередня заява відносної ваги. Одраде зробила крок до Беллонди, давши їй знак закінчувати.
— Ось Мати Настоятелька.
«Як тяжко позбуватися старих шаблонів. Невже Белл думає, що вони мене не пізнають?»
Одраде заговорила переконливим тоном, дуже близьким до Голосу:
— Сталися події, які вимагають від мене зустрічі на Перехресті з верхівкою Всечесних Матрон, зустрічі, з якої я можу не повернутися живою. Імовірно, я не виживу. Частково метою зустрічі є відвертання їхньої уваги. Ми маємо намір їх покарати.
Одраде почекала, доки гамір затихне. Вона почула звуки і згоди, і незгоди. Цікаво. Ті, що погодилися, стояли ближче до підвищення, а ще — десь позаду, де були нові аколітки. Незгода просунутих аколіток? Так. Вони знають пересторогу: «Не сміємо підливати олії до цього вогню».
Вона знизила тональність голосу, щоб він дійшов до тих, хто сидів найвище.
— Перед від’їздом я Поділюся з кількома Сестрами. Ці часи вимагають такої обережності.
— Твій план?
— Що ти зробиш? — кричали до неї з багатьох місць.
— Ми виконаємо обманний маневр на Гамму. Це приведе союзників Всечесних Матрон на Перехрестя. Тоді ми здобудемо Перехрестя і, сподіваюся, захопимо Павучу Королеву.
— Атака відбудеться, коли ти перебуватимеш на Перехресті? — Це питання поставила Гарімі, спокійнолиця Прокторка, що стояла просто під Одраде.
20
Маються на увазі «системи поділу здобичі» — практика надання посад та привілеїв прихильникам політичної партії, що перемогла, за послуги, зроблені особою, групою осіб чи організацією. Характерна для США XIX ст.
21
Ідеться про жест з римського цирку. Спрямований униз палець означає голосування за смерть гладіатора, який зазнав поразки.