Багато установок безпеки. Деякі скидалися на витвори Розсіяння — Ікс і Гільдія ніколи не марнували золота на комунікатори та сенсори.
Шалений танець робослуг на території рецепції — кидаються туди-сюди, прибирають, збирають сміття, показують дорогу новоприбулим. Четвірка іксіан випереджала групу Одраде. Вона звернула на них пильну увагу. Які самовпевнені, але й перелякані.
Тренований погляд бене-ґессеритки розпізнавав іксіан, хоч би як вони маскувалися. Базисна структура їхнього суспільства забарвлювала окремі індивідуальності. Іксіани демонстрували Хогбенівське ставлення до науки[23]: політичні та економічні потреби визначали допустимі дослідження. Це вказувало, що невинна наївність іксіанських суспільних мрій стала дійсністю бюрократичного централізму — нової аристократії. Тож вони хилилися до занепаду, якого не міг зупинити жоден компроміс, укладений цією іксіанською групою з Всечесними Матронами.
«Хай яким буде наслідок нашого протистояння, Ікс помирає. І ось доказ цього: великі іксіанські інновації не з’являлися вже впродовж століть».
Повернулася Суйпол.
— Нас просять почекати супроводу.
Одраде вирішила негайно розпочати переговори словами, призначеними для Суйпол, комунікаторів і слухачів на не-кораблі.
— Суйпол, ти помітила цих іксіан перед нами?
— Так, Мати Настоятелько.
— Добре закарбуй їх у пам’яті. Це витвори присмертного суспільства. Було б наївно очікувати, що якась бюрократія візьме блискучі інновації та добре їх використає. Бюрократія ставить різні питання. Знаєш які?
— Ні, Мати Настоятелько. — Промовила ці слова, пильно озирнувшись навколо.
«Вона знає! Але бачить, що я роблю. Що з цього випливає? Я неправильно її оцінила».
— Це типові питання, Суйпол. Хто отримає грант? Кого звинуватять, якщо виникнуть проблеми? Чи змінить це структуру влади за рахунок наших робочих місць? А може, зробить так, що якийсь допоміжний відділ стане важливішим?
Суйпол кивала головою, як за сигналом, але її поглядання на комунікатори могло бути не таким помітним. Та дарма.
— Це політичні питання, — сказала Одраде. — Вони показують, як бюрократичні мотиви прямо суперечать потребі адаптивності — пристосування до змін. Адаптивність — першорядна умова виживання.
«Час порозмовляти відверто з нашими господарями».
Одраде звела погляд угору, вибравши аж надто промовистий комунікатор у канделябрі.
— Зверни увагу на цих іксіан. Їхній «розум у детерміністичному Всесвіті» поступився місцем «розуму в необмеженому Всесвіті», де все може статися. Творча анархія — ось шлях до виживання в цьому Всесвіті.
— Дякую за цей урок, Мати Настоятелько.
«Будь благословенна, Суйпол!»
— Після всього їхнього досвіду з нами, — сказала Суйпол, — вони напевне більше не сумніваються у нашій вірності одна одній.
«Бережи її, доле! Вона готова до Агонії, але може ніколи її не побачити».
Одраде могла лише погодитися з висновком аколітки. Згода зі звичаями Бене Ґессерит йшла зсередини, від тих деталей, за якими постійно стежили і які тримали порядок у їхньому домі. Це був не філософський, а прагматичний погляд на свободу волі. Усі вимоги, які могло поставити Сестринство, аби прокласти собі дорогу в неприязному Всесвіті, полягали у скрупульозному дотриманні взаємної вірності, злагоди, викуваної в Агонії. Капітула і її нечисленні вцілілі філії були школою порядку, що ґрунтувався на єднанні і Поділі. Не на невинності. Це вже давно втрачено. Порядок надійно коренився в політичній свідомості та погляді на історію, незалежному від інших законів і звичаїв.
— Ми не машини, — сказала Одраде, кинувши позирк на автомати довкола них. — Ми завжди покладаємося на особисті взаємозв’язки, ніколи не знаючи, куди вони можуть нас завести.
Тамелейн підступила до Одраде, стала збоку.
— Не вважаєш, що вони мали хоча б вислати нам звістку?
— Вони вже вислали звістку, Там, коли помістили нас у другосортний заїзд. А я відповіла.
***
Врешті-решт, усе відомо, бо ти хочеш вірити, що знаєш.
Теґ глибоко вдихнув. Гамму лежала просто перед ним, точнісінько там, де, згідно з його навігаторами, вона мала міститися після їхнього виходу з Простороскладки. Він стояв поруч із настороженою Стреггі. Бачив Гамму на дисплеях командного відсіку свого флагманського корабля.
Стреггі не подобалося, що він стояв на ногах, а не сидів на її плечах. Вона почувалася зайвою серед військового обладнання. Не зводила погляду з мультипроєкторних дисплеїв у командному центрі. Обвішані чужосвітським начинням помічники, які діловито входили й виходили з капсул і секцій, знали, що роблять. Вона ж мала тільки млисте уявлення про їхні функції.
Комунікаційний пульт у Теґа під долонями, через який він передавав накази, підтримували силові підвіски. Командне поле оповивало його руки слабким синім напівсвітлом. Срібляста підкова, яка з’єднувала його з силами нападу, легко лежала йому на плечах. Відчуття було знайомим, хоча порівняно з його малим тілом вона була значно більшою, ніж ком-з’єднання з минулого життя.
Ніхто з його оточення більше не сумнівався, що це їхній славетний башар у дитячому тілі. Приймали його накази швидко й охоче.
Із цієї відстані цільова система виглядала звичайно: сонце та його бранки-планети. Але Гамму в центрі фокусування не була звичайною. Там народився Айдаго, там тренувався його гхола, там йому повернули первісну пам’ять.
«І там змінився я».
Теґ не міг пояснити того, що він виявив у собі після пережитих на Гамму потрясінь. Фізичну швидкість, що висушувала його плоть, і спроможність бачити не-кораблі, локалізувати їх в уявному полі як просторовий блок, відтворений у його мозку.
Він підозрював у цьому дикі прояви чогось закладеного в Атрідівських генах. У ньому ідентифіковано клітинні маркери, але не їхнє призначення. Це був спадок, у якому бене-ґессеритські Розпорядниці схрещення бабралися впродовж епох. Не було сумніву, що вони визнають ці вміння потенційно небезпечними для себе. Могли їх використовувати, але він напевне втратив би свободу.
Викинув з голови ці рефлексії.
— Посилайте приманки.
«Акція!»
Теґ перебував у знайомому для себе стані. Коли планування добігло кінця, з’явилося почуття свіжості, як після підйому на висоту. Теорії сформульовано, альтернативи старанно опрацьовано, підлеглих розіслано, всіх детально проінструктовано. Його ключові командири підрозділів записали Гамму в пам’ять — де можна здобути допомогу партизанів, кожну криївку, кожен відомий укріплений пункт і які шляхи доступу найбільше вразливі. Він особливо застерігав їх перед Футарами. Не слід забувати про ймовірність, що тварини-гуманоїди можуть бути союзниками. Повстанці, які допомагали гхолі Айдаго втекти з Гамму, вперто наполягали, що Футарів створено для полювання на Всечесних Матрон і знищення їх. Знаючи звіти Дортуйли та інших, можна б навіть пожаліти Всечесних Матрон, якщо це правда. От тільки шкода жаліти тих, хто ніколи не жалів інших.
Атака розгорталася, як було заплановано: кораблі-розвідники опускають завісу з пасток, тяжкі транспортники займають ударні позиції. Теґ став зараз тим, що називав «інструмент моїх інструментів». Тяжко було відрізнити, хто віддавав накази, а хто реагував на них.
«А тепер делікатна частина».
Слід остерігатися невідомих величин. Добрий командир чудово це розуміє. Невідоме трапляється завжди.
Приманки наблизилися до захисного периметра. Він бачив ворожі не-кораблі та сенсори Простороскладки — блискучі точки, розставлені в його свідомості. Теґ наклав ці точки на позиції своїх сил. Кожен відданий наказ мусить справляти таке враження, наче він походить із плану битви, відомого їм усім.
23
Можливо, мається на увазі Ланселот Хогбен (Lancelot Thomas Hogben), вчений і популяризатор науки.