Відчув вдячність, що Мурбелла не приєдналася до нього. Будь-яка Превелебна Мати могла розпізнати обман з його боку. Але ніхто не ставив під сумнів наказ Одраде, щоб Мурбелла зі своєю групою чекала на безпечній відстані.
«Це потенційна Мати Настоятелька. Добре її охороняй».
Нищівні вибухи приманок почалися із хаотичних спалахів довкола планети. Він схилився вперед, вдивляючись у проєкції.
— Є схема!
Це була не така вже й схема, але його слова збудили віру й прискорили биття сердець. Ніхто не сумнівався, що башар розгледів слабке місце оборони. Його руки замерехтіли над ком-пультом, посилаючи їхні кораблі вперед у блискучій демонстрації, що засипала простір за ними уламками ворожих укріплень.
— Усе гаразд. Уперед!
Він ввів курс флагманського корабля просто в Навігацію, тоді зосередив усю увагу на керуванні вогнем. Беззвучні вибухи наповнили простір довкола них, коли флагманський корабель змів уцілілі елементи охорони периметра Гамму.
— Ще приманки! — наказав він.
На проєкційних дисплеях замерехтіли кулі білого світла.
Увага в командному відсіку зосереджувалася на дисплеях, а не на башарові. Несподіванка! Теґ, який мав у цьому заслужену славу й підтверджував свою репутацію.
— Як на мене, це напрочуд романтично, — сказала Стреггі.
Романтично? У цьому не було романтизму. Часи романтизму минули і досі ще не повернулися. Плани насилля може оточувати певний ореол. Він це приймав. Історики створили власний бренд «драма-плюс-романтизм». Але зараз? Це був час адреналіну! Романтизм не давав зосередитися на потребах. Мусив бути внутрішній холод, виразна й недоторканна межа між розумом і тілом.
У той час як Теґові руки рухалися навколо ком-пульта, він зрозумів, що змусило Стреггі сказати це. Щось первісне, пов’язане зі смертю та нищенням, які творилися тут. Це була мить, вирвана з нормального порядку. Тривожне повернення до древніх племінних зразків.
Вона відчула в грудях биття тамтамів і голоси, що скандували: «Убий! Убий! Убий!»
Його візія захисних не-кораблів показувала панічну втечу вцілілих.
«Добре! Паніка — це спосіб розпорошити та ослабити ворогів».
— Ось Бароні.
Айдаго нагадав йому стару Харконненівську назву цього розлогого міста з гігантською чорною брилою пласталі в центрі.
— Сідаємо на північному Летовищі.
Він промовив ці слова, але накази віддавали його руки.
«А тепер швидко!»
Упродовж короткого часу, коли вони висаджували війська, не-кораблі були видимими і вразливими. Він тримав укупі цілісність сил, що реагували на його ком-пульт, а відповідальність була тяжкою.
— Це лише обманний маневр. Входимо і виходимо, завдавши серйозних ушкоджень. Наша справжня ціль — Перехрестя.
У його пам’яті постало прощальне напучування Одраде: «Всечесні Матрони мусять дістати урок, якого ніколи досі не мали. Напади` на нас — і зазнаєш тяжких ушкоджень. Натисни на нас — і біль може бути надзвичайним. Вони чули про бене-ґессеритські покарання. Ми цим славимося. Без сумніву, Павуча Королева хихотіла собі. Мусиш втовкти це хихотіння їй у горлянку!»
— Покинути корабель!
Це була хвилина вразливості. Простір над ними був порожнім, але зі сходу досередини вигиналися дугами вогненні списи. Його стрільці впораються з цим. Він зосередився на можливості того, що не-кораблі ворога повернуться в самогубчій атаці. Проєкції з командного відсіку показували, як його бойові кораблі-молоти і транспортники виливаються з трюмів. Ударна сила, броньована еліта на силових підвісках, уже захищала периметр.
Виїхали рухомі комунікатори, що мали поширювати поле його спостереження й пересилати зблизька деталі операції. Комунікація — ключ до гнучкого командування, та ще вона показувала криваві руйнування.
— Усе чисто!
Пролунав сигнал у відсіку.
Він здійнявся над Летовищем і перейшов у зону повної невидимості. Тепер лише ком-з’єднання давали захисникам вказівку щодо його позиції, але її маскували передавачі приманок.
Проєкція представляла страхітливий прямокутник древнього Харконненівського центру. Його збудовано зі світлопоглинального металу як блок для ув’язнення рабів. Еліта жила зверху, у віллах між садів. Всечесні Матрони повернули цій споруді її давній гнобительський характер.
У полі зору з’явилися його три гігантські кораблі-молоти.
— Очистити верх цієї штуковини! — наказав він. — Стерти все дочиста, але з якнайменшими пошкодженнями будівлі.
Знав, що його слова зайві, але говорив, щоб звільнитися. Усі в силах нападу знали, чого він хоче.
— Передати рапорти! — наказав він.
З підкови на його раменах почала напливати інформація. Він перекинув її на допоміжні носії. Комунікатори показували, що його війська очищають периметр. Битва у небі та на землі йшла повним ходом у радіусі щонайменше п’ятдесяти кілометрів. Усе розвивалося набагато краще, ніж він сподівався. Тож Всечесні Матрони тримали своє тяжке озброєння поза планетою, не сподіваючись такої зухвалої атаки. Знайома поведінка, і він був вдячний Айдаго, що це передбачив.
«Вони засліплені силою. Думають, що тяжке озброєння призначено для космосу, а на поверхні планети слід тримати легкі. Тяжке озброєння можна доставити вниз у разі потреби. Нема сенсу тримати його на планеті. Воно споживає надто багато енергії. Крім того, усвідомлення всього цього важкого залізяччя над головою справляє заспокійливий ефект на поневолену популяцію».
Концепції Айдаго, що стосувалися озброєнь, були нищівними.
«Ми схильні зосереджувати наш розум на тому, що, на нашу думку, знаємо. Снаряд — це снаряд, навіть якщо його зменшено до контейнера з отрутою чи біозброєю».
Інновації в захисному спорядженні покращили мобільність. Вбудовувати в обмундирування, де це можливо. Ще Айдаго повернув щити з їхньою страшною руйнівною силою при влучанні променя лазеростріла. Щити на силових підвісках, приховані в чомусь, що скидалося на солдатів (а насправді було надутими мундирами). Вогонь лазеростріла по них спричиняв ядерний вибух, що очищав значну територію.
«Перехрестя виявиться такою ж легкою мішенню?»
Теґ сумнівався у цьому. Необхідність змушує швидко адаптуватися до нових методів.
«Можуть доставити щити на Перехрестя впродовж двох днів».
І не мають жодних обмежень щодо їх вжитку.
Він знав, що щити домінували в Старій Імперії, а причиною цього був дивний набір слів, званий Великою Конвенцією. Люди честі не зловживали зброєю свого феодального суспільства. Якщо ти зганьбив Конвенцію, люди рівного з тобою стану єднали сили й оберталися проти тебе. Ба більше, існувало нематеріальне «обличчя», яке вони називали «гордістю».
«Обличчя! Моя позиція в зграї».
Для декого важливіша за саме життя.
— Це дуже мало нам коштувало, — сказала Стреггі.
Вона ставала військовим аналітиком, але, як на Теґа, надто банальним. Стреггі мала на увазі, що їхні людські втрати були незначними, та, можливо, її слова були правдивішими, ніж знання.
«Тяжко думати про дешевизну пристроїв, які виконують цю роботу, — казав Айдаго. — Та це могутня зброя».
Якщо озброєння обійшлося тобі в незначну частку енергії, використаної ворогом, ти здобуваєш могутній важіль, що може перебороти начебто нездоланну перевагу. Затягнувши конфлікт, ти змусиш противника витратити свої ресурси. Твій ворог повалений, бо він утратив контроль над продукцією і працівниками.
— Можемо починати відхід, — сказав він, відвертаючись від проєкцій, а руки тим часом повторювали наказ. — Я хочу, щоб рапорти про втрати надходили якомога… — Він не закінчив фразу і обернувся на неочікувану шамотанину позаду.
«Мурбелла?»
Її проєкція повторювалася на всіх дисплеях відсіку. Її голос ревів із зображень.
— Чому ти ігноруєш рапорти з периметра? — Вона перехопила його пульт, на проєкціях з’явився польовий командир, пійманий на середині фрази: