Перше і головне. Ми говоримо про кризу. Слово «криза» повернулося на шпальти газет, у дискусії, доповіді та навіть виступи перших державних осіб.
Що ми називаємо кризою? Те, що бачимо на вулицях, чи те, що переживаємо тут, у свідомості? Чи, можливо, є ще якісь більш глибокі чинники, які спричиняють такі збурення і політичні протистояння в суспільстві? На мою думку, на часі говорити про те, що починає давати збої, спричиняє серйозну соціальну напругу і зростання протестного настрою в суспільстві, — криза самої обраної політекономічної моделі розвитку України.
На жаль, на фоні заявленого курсу на модернізацію та глибокі перетворення, для яких були закладені ліберальні принципи розвитку ринкового середовища, формування ефективних соціальних інститутів, захисту прав і свобод, реально за ці роки ствердилась і певний час функціонувала так звана олігархічно-бюрократична модель капіталізму. Вона має певні ознаки. Це, у першу чергу, зрощування з бюрократичною системою, високий рівень корумпованості системи, де корупційна рента є частиною прибутку приватного капіталу, а також високий рівень адміністрування бізнесу.
Не випадково, відомий український економіст, колишній керівник цього інституту Анатолій Гальчинський у своїй останній роботі навіть викреслив термін «адміністративний ринок в Україні». Я не думаю, що це коректне використання терміну, адже він був народжений свого часу, коли аналізувався феномен радянської економіки, коли дійсно поєднувались феномен товарного виробництва з жорстким механізмом адміністративного перерозподілу суспільного прибутку. У нашому випадку «адміністративний ринок» — це скоріше метафоричне визначення. Воно відображає дійсно високий рівень втручання системи управління в регулювання економічного процесу. Головне — легальний і нелегальний перерозподіл прибутку, що отримується.
Звичайно, ствердження такої моделі призвело до ряду наслідків, свідками якого ми були вже останнім часом. У першу чергу, це серйозний утиск, а фактично — скорочення малого та середнього бізнесу по кількості видів і по обсягах діяльності. Як приклад, в одному з останніх ділових видань зазначено, що лише за останні декілька місяців на інформаційних ресурсах стосовно перепродажу малих та середніх об’єктів (мова йде про готелі, ресторації, торгові кіоски) суттєво збільшилась кількість об’єктів на продаж. Причому, це характерно для більшості регіонів України. Експерти, які аналізували ці дані за певний час, приходять до висновку, що мова йде про вихід із бізнесу цілого ряду бізнесових сегментів, — того, що ми називаємо малим та середнім бізнесом. Це говорить про те, що неможливі конкурентні переваги, бюрократичний тиск, висококорупційний ринок призводять до неефективності й невигідності ведення цього бізнесу.
Більш того, є попередній прогноз для багатьох видів бізнесової діяльності, які пов’язані з можливістю накопичення капіталу в обсягах від мільйона до декількох мільйонів доларів. Не виключено, що ця частина бізнесу почне шукати можливість розгортання своєї діяльності за межами України, і розпочнеться так звана бізнес-міграція. Свого часу ми це фіксували в перші роки після розпаду Радянського Союзу, коли молодий бізнес-клас в умовах розпаду держави згортав свою діяльність і переходив зокрема у країни Центральної Європи. Потім була друга хвиля наприкінці 90-х років. І тепер ми маємо можливість третьої хвилі бізнес-міграції. Вона відрізняється від так званої трудової міграції, оскільки мова йде про різні речі. Якщо у випадку з трудовою міграцією йдеться про вивільнену робочу силу, яка шукає собі кращої долі на заході й на сході, то стосовно бізнес-міграції ми маємо справу з активним прошарком, який є креативним класом та однією з рушійних сил, що створює нові виробництва, забезпечує робочі місця і є платниками податків, а головне — забезпечує певну динаміку розвитку самої економічної системи. Втрата цього активного прошарку є надзвичайно серйозною загрозою саме в момент, коли мова йде про пошук тих соціальних опор, на яких можна надалі реалізовувати якусь модернізацію.
Я вважаю це дуже серйозною проблемою, яка не обмежується лише питаннями, про які зараз часто говорять наші економісти і представники Уряду: дерегуляція, спрощення процедур, реєстрація тощо. Це вже просто інша проблема. Питання не в тому, як просто зареєструвати бізнес, а в тому, за яких умов і наскільки вигідно його вести. На мою думку, поява такого феномена, як згортання малого і середнього бізнесу й загроза нової хвилі бізнес-міграції також є наслідком неефективності функціонування олігархічно-бюрократичної моделі з високим рівнем монополізму, з формуванням фактично оліго-політичної системи на різних ринках, з «договірною грою» від енергетичного ринку до ринку торгівлі.