Можливо, з точки зору нового соціального досвіду це непогано. Але чому це погано для системи? Тому, що неможливо формувати тривалі програми кадрової стабільності, неможливо реалізувати проект, який би гарантував стабільність роботи високофахового колективу. А головне — виникає проблема зниження рівня фаху, особливо у високотехнічних сферах реального сектору.
На деяких підприємствах, зокрема на заводі «Южмаш», за деякими фахівцями йде «гонитва», у тому числі на міжнародному рівні.
Криза цієї моделі віддзеркалилась і на економічному рівні, у першу чергу, через консерватизм олігополій, які виникли, й консервативний характер реінвестування. Жоден національний проект, який був заявлений, фактично не підтримується національним бізнесом, що, як на мене, є просто викликом для держави. Все, що пов’язано з переформуванням нових перспективних галузей, наприклад, таких, як ІТ-галузь, це, як правило, не диверсифікація сировинного бізнесу, а просто успіх і розвиток тих проектів, які реалізуються підприємцями, фахівцями self-made. Але, звичайно, поява таких галузей передбачає можливість внутрішнього реінвестування, залучення всіх ресурсів, у тому числі й тих видів бізнесу, які на сьогодні є консервативними. Тим не менше, такий механізм не працює. Він не організовується з боку держави. Немає розуміння, яким чином можна було б стимулювати й спонукати до цього. Але він не вмотивований поведінкою самого великого капіталу.
Свого часу були так звані «походи» великого сировинного капіталу в інформаційну медіа-сферу, яка заявлялась як передова. Але це завершилось лише формуванням пропагандистських медіа-холдингів. На сьогодні, як заявляють фахівці, маючи один із найпотужніших потенціалів ІТ-фахівців, щорічне зростання на десятки відсотків обсягів виробництва і доходів ІТ-галузі, тим не менше, ми не маємо жодного потужного «проривного» національного продукту в цій галузі. Не маємо навіть своєї пошукової системи, тому що немає замовлення. Все це говорить про те, що ця галузь, яка дійсно є однією з передових та «проривних» сьогодні, так і не стверджується як національна галузь, що формує конкурентні переваги національної економіки як такої.
Таким чином, передумови для того, щоб ці викривлені економічні реалії віддзеркалювались у настроях людей і зміні їх поведінки, були очевидними вже на початку 2013 року. Свого часу я говорив про те, що відбувається своєрідна локалізація поведінки людей, які протягом останнього часу були розчаровані у можливості зміни системи в цілому. Десять років тому дискусія про те, чи потрібно йти в НАТО, доводила чи не до бійки. За останні роки гострота таких макро-питань, з яких визначались виборці, була знята. Але люди більшою мірою переймалися саме проблемами своєї повсякденності: робота, заробітна плата, захищеність своїх прав та прав своїх близьких. І розчарування в можливості зміни системи в цілому віддзеркалилось в іншому. Люди почали вести себе більш агресивно за місцем проживання. Така локалізація поведінки відбувається водночас із різким підняттям рівня самоорганізації, здатністю до швидкого прийняття рішень та формування тимчасових колективів за інтересами. Ознакою такої зміни типу поведінки була ситуація, коли навесні 2013 року в усіх засобах масової інформації пройшов сюжет про ДТП з автобусом, спричинену атомобілем ДАЇ. За хвилину в людей, які йшли у своїх справах, змінився характер поведінки. Швидко з’явився натовп, який організовано готовий був учинити розправу над працівниками ДАЇ саме тому, що люди бачили за ними провину в тому, що постраждали пасажири автобуса.
Кілька років тому ніхто не міг би й подумати, що поведінка звичайних обивателів буде такою: швидкою, самоорганізованю і акцентованою. І таких випадків трапляється вже десятки на тиждень. Це пов’язано з тим, що люди до осені 2013 року були мало готові до якихось серйозних потрясінь у країні, але вони вже були готові до захисту свого інтересу, своєї домівки, свого робочого місця, своєї дитини і т. д. Інстинкт громадянського самозахисту є однозначним. Це також склало передумову готовності до іншої поведінки громадян у разі зміни порядку денного. Таким чином, якщо говорити про причини, їх можна виявити. Вони піддаються аналізу.