Хочу звернути вашу увагу на кілька речей: національна символіка, церковний дзвін, участь священиків та історичних персонажів, козаччина. На Майдані козацький та інший історичний одяг є органічним, оскільки «карнавальність» Майдану дозволяє поєднувати різні історичні сенси і практики. Це територія, де зникають кордони між епохами і сенсами. Тут є поряд і козацька слава, і «демократичні транзити» тощо.
Я вважаю, що Майдан 2013 року — це фактично старт самоорганізації громадянського суспільства в цілому в Україні. У цьому сенсі я не бачу необхідності говорити про Майдан і Антимайдан з тієї простої причини, що це різні уклади, але всі вони «занурені» в цей процес. Той факт, що виборці, які орієнтовані на владу, самі рідко їздять на майдани. Вони все життя своїми колонами й підприємствами ходили на демонстрації та несли попереду герб свого підприємства. Вони до цих пір їздять в автобусах із профоргами. Але це зовсім не означає, що ці люди не формують і не формулюють свою позицію. Якби не було передумов, неможливо звезти просто так десятки тисяч людей. Все-таки ми маємо справу із сучасним суспільством, навіть, якщо ми говоримо про специфіку східного менталітету тощо. Я зараз говорю не про пропагандистський майданчик у Маріїнському парку, а про ті майданчики, де організуються й об’єднуються десятки тисяч прибічників влади і Партії Регіонів. Як це не парадоксально, але це також частина цього нового «майданного простору». Це слід визнати. І це відрізняє контр-майдани 2013 року від контр-майданів 2004-го.
Стосовно перспективи власне цього «майданного простору». Якщо розрізняти територію і простір, то доля самої території в Києві більшою мірою буде залежна від подальшої політичної режисури, оскільки на сьогодні учасники Майдану дали згоду на оргформу — з’явилось об’єднання «Майдан». Наскільки воно буде вдалим і перспективним, покаже час. Особисто я — обережний скептик. Тому що не організовується громадянське суспільство в одну громадську організацію. Але хтось вважає, що це можливо. Скоріш за все, Майдан стане своєрідним мережевим механізмом комунікації на рівні громадянського суспільства поза політикою. Причому в такому миготливому режимі й буде самоорганізовуватись ситуація, коли потрібно буде знову сформулювати й артикулювати свої інтереси по відношенню до держави. Тобто, ми постійно будемо мати справу із взаємодією: державна політика — відповідь, громадянське суспільство — запит, що є класичною схемою. Ця схема буде функціонувати протягом усього наступного року, оскільки у цього нового «майданного періоду» є своя опорна точка — вибори 2015 року, з якими символічно пов’язується чимало різних можливих змін у суспільстві, в тому числі у сенсі реорганізації державної влади, нових комунікацій, ствердження нових свобод, прав, економічних очікувань тощо. І 2014 рік буде роком Майдану поза його територією.
Що стосується саме території в Києві, то я використав би таке визначення: це своєрідна «Київська Січ», а не фронт, не партія, не асоціація й не організація. Це територіально оформлений простір, у якому правила дозволяють тимчасово бути поза межами держави й державного управління. Київський Майдан — це свобода самовиявлення, можливість узгодити своє бачення майбутнього України, це така собі «енергія майбутнього», що об’єднує чимало верств населення, старші й молоді покоління. Так що я б на сьогодні розрізняв долю Майдану і долю території Майдану.
Що стосується території, то я вважаю, що після Новорічних свят, якщо не відбудеться ніяких подій, що загострять стосунки між владою і громадянським суспільством, Майдан буде поступово маргіналізований. Для київської влади маргіналізація Майдану вигідна (я маю на увазі територію). Це дозволило б проводити комунальні та інші заходи, маючи на те моральні підстави. Але слід враховувати, що незалежно від цієї ситуації сам «майданний код» буде працювати. На відміну від 2004 року, Майдан стане постійним «Гайд-парком» стосовно території, а не сенсу, який буде дуже швидко відтворюватись у разі появи нової ситуації.
Свідченням цього, наприклад, є ніч на 10 грудня, коли була спроба з боку правоохоронних органів «зачистити», а точніше — вивільнити тротуари, як було задекларовано. І з якою швидкістю кияни, лише кияни змогли суттєво збільшити кількість учасників протестного Майдану, що фізично унеможливило проведення спеціальних операцій! Цей день засвідчив, що дійсно функціонує самоорганізація активних громадян з орієнтацією саме на цю територію — територію свободи. Відповідно, це буде постійна точка комунікації й самоорганізації Майдану як соціального інституту.