— Зараз приїду,— мовив Страйк.— Нікуди не йди, хіба тільки Платина вийде не сама.
«Платиною» вони прозвали росіянку, яка вчилася в школі економіки й танцювала в стрип-клубі. Клієнтом був її бойфренд, якому Страйк і Робін дали прізвисько «Вторак», почасти через те, що це була вже друга блондинка, за якою він найняв їх стежити, а почасти — через одержиме бажання чоловіка знати, де і як коханки йому зраджують. Робін вважала Вторака жалюгідним і лячним. Він познайомився з Платиною у клубі, за яким Робін нині стежила, і перед детективами було поставлено завдання дізнатися, чи пропонує вона подібні додаткові послуги іншим чоловікам. Дивним виявилося те, що Вторак — не вірячи в це і сам того не бажаючи — цього разу знайшов собі нетипово моногамну дівчину. Кілька тижнів постеживши за її переміщеннями, Робін дізналася, що Платина схильна до усамітнення, обідає наодинці з книжками і мало спілкується з колегами.
— Вона однозначно працює у клубі, щоб платити за навчання,— обурено розповіла Робін Страйкові, послідкувавши за дівчиною тиждень.— Якщо Вторак не хоче, щоб до неї липнули інші чоловіки, чого не підтримає її фінансово?
— Те, що вона танцює еротичні танці для інших, це основна принада,— пояснив Страйк.— Я дивуюся, що він тільки тепер знайшов дівчину з таких. Тут же все, чого він хоче.
Взявшись до справи, Страйк швидко потрапив до клубу і домовився, щоб меланхолійна брюнетка з підозрілим іменем Лінор наглядала за дівчиною клієнта. Лінор мала дзвонити щодня і розповідати, чим займається Платина, а ще — повідомити, якщо росіянка комусь дасть свій номер чи виявить підозрілу увагу до якогось клієнта. Правила клубу забороняли доторки й непристойні пропозиції, але Вторак був певний («Просто чмо недолуге»,— прокоментував Страйк), що є лише одним з багатьох чоловіків, які возять Платину на побачення та сплять з нею.
— Я досі не розумію, нащо ми стежимо за цим клубом,— уже не вперше зітхнула в телефон Робін.— Дзвінки Лінор ми можемо приймати з будь-якого місця.
— Сама знаєш нащо,— відповів Страйк; час був виходити.— Він любить фотографії.
— Але на них вона просто йде на роботу, а тоді з роботи.
— Це не має значення, його воно все одно заводить. До того ж Вторак вірить, що вона ось-ось вийде з клубу з російським олігархом.
— У тебе від цього нема відчуття, ніби в бруд вляпався?
— Така в нас професія,— байдуже відповів Страйк.— Побачимося.
Робін чекала серед квітчасто-позолочених шпалер. Гобеленові крісла й розмаїті абажури різко контрастували з величезним плазмовим екраном, по якому крутили футбол, і рекламою кока-коли. Тиньк тут був модного сіро-бежевого кольору «греж», у який сестра Метью нещодавно пофарбувала вітальню. Робін цей колір видавався гнітючим. Краєвид на клуб частково перекривало дерев’яне поруччя сходів, які вели на другий поверх. Надворі струменіли в обидва боки потоки машин, і час до часу червоні двоповерхові автобуси затуляли вхід до клубу повністю.
Страйк приїхав роздратований.
— Ми втратили Радфорда,— повідомив він, кидаючи наплічник поруч з високим столиком під вікном, за яким сиділа Робін.— Щойно мені подзвонив.
— Hi!
— Так. Він гадає, що ти тепер досить відома, тому в його офісі тобі не місце.
Новини про відрізану ногу потрапили в пресу о шостій ранку. Вордл дотримав слова і заздалегідь попередив Страйка. Детектив устиг піти з квартири на горищі ще раніше, маючи в наплічнику одяг на кілька днів. Він знав, що преса невдовзі почне чатувати на нього під офісом — уже не вперше.
— І,— додав Страйк, повертаючись до Робін з пінтою пива і всідаючись на високий дзиглик,— Хан теж з нами порвав. Піде в агенцію, куди не надсилають частини тіла.
— Бляха,— вилаялася Робін, а тоді спитала: — Чого це ти шкіришся?
— Та просто.
Страйк не хотів казати, що любить, коли вона лається; тоді ставав помітнішим прихований йоркширський акцент.
— Це була така хороша робота! — сказала Робін.
Страйк погодився, не зводячи очей з «М’ятного носорога».
— Що там Платина? Лінор не дзвонила?
Оскільки Лінор щойно дзвонила, Робін розповіла Страйку, що новин, як завжди, немає. Платина була популярна і вже тричі виконувала приватний танець; щоразу все відбувалося повністю за стандартами закладу, без рук.
— Читала новини? — спитав Страйк, указуючи на покинуту за сусіднім столиком газету «Міррор».