— Ха-ха ха-ха! — засміявся Адоніс.
Потім він знову став серйозним.
— Я з ними розмовлятиму вночі, — сказав Адоніс. — Ти про це не знатимеш. Ти навіть забудеш, що я вмію розмовляти, і вважатимеш, що я — лише старий механічний пристрій для вимірювання часу. Саме так! І не суди надто суворо дорослих, бо й сама колись станеш дорослою.
— А яка пташка буде в мене? — спитала Кароліна.
— Про це дізнаються вже твої діти, — відповів Адоніс.
Він випростався в своїй дерев’яній тозі, і Кароліна збагнула — їхню розмову скінчено. Адоніс більше нічого не скаже.
