Вистава «Скажи своїй мамі» в Ліричному театрі, як і було обіцяно, була «досить кумедною, якщо вам подобаються подібні речі». Погано те, що я, мабуть, не дивитися його. Єдиною цікавою річчю була дівчина, яка вилізла зі свого вбрання. Дженіс Венера. Я пам'ятав її з тих днів, коли її звали Дженіс Вуд.
Дженіс Венера була світловолосою богинею і, хоч би як її звали, з прекрасною фігурою. Вона була гарячою супутницею в подорожі Рив'єром, напевно, п'ять років тому. Ми розлучилися друзями. Мій бізнес та її майбутнє були врятовані привітним та багатим графом Хоппапом. Він передав мені деяку інформацію про контрабандистів алмазів, а Дженіс — купу алмазів. Коли я востаннє бачив їх у Ніцці, вони збиралися одружитися.
Як це виглядало зараз, все могло б скластися інакше. Під час перерви я зателефонував та отримав записане повідомлення від Мейса. З того, що йому вдалося зібрати в підзорну трубу, секрет гарної каші полягав у вівсяних пластівцях.
Це все, що вони зараз мали.
Роско оголосив, що нарахував три клони. Один їв у готелі «Еддісон»; один усе ще був у Фезерстоуна, а третій був на той момент у «Олд Вік», спостерігаючи, як сер Лоуренс Олів'є грає Гамлета. Я залишив повідомлення "Розкажи своїй мамі", було досить весело, якщо ви захоплюєтеся такими речами.
Я повернувся якраз вчасно, щоб розпочати другий акт. Світло вже згасло, і Тарі довелося махнути мені рукою на моє місце. Оркестр виступив удруге.
'Новини?' — спитала вона пошепки.
'Так. Є три.
"Їх троє? Чи ще троє?
'Так.'
Вона помовчала. — Отже, всього сім.
'Так.' Я кивнув головою. 'До сих пір.'
Оркестр грав пісню, яку співала Дженіс. "Ця дівчина, - сказала Тара, - ти знав її, чи це були ознаки кохання з першого погляду?"
Я не знав, що маю такі симптоми. — Я вже її знав, — сказав я. 'Декілька років тому. Мила дівчина. Нічого більше.'
Тара підняла брову. «Ну, вона більше не виглядає таким дівчиськом».
Мабуть, вона мала рацію в цьому. Розміри Дженіс зараз були 90-60-90.
— Ми були друзями, — сказав я. "Чесне слово".
Тара подивилася на мене. - Скажи своїй матері.
Після шоу ми вирушили за лаштунки. Дженіс була гарячою. Тара була крута. Дженіс познайомила нас зі своїм новим коханням, Міккі. Тара розтанула. Ми вчотирьох пішли кудись випити пива.
У таксі додому Тара сказала: «Ти маєш рацію, вона мила дівчина. І додала досить різко: «Більше нічого».
Є кілька способів дізнатися, чи хтось відкривав ваші двері, поки вас не було.
На жаль, усі знають ці манери.
Особливо тим людям, які намагаються відкрити вам двері за вашої відсутності.
Завдяки Яну Флемінгу ці пастки з кількома волоссям стали широко відомі. І будь-який досвідчений агент знає, як це зробити. А інші автори шпигунських оповідань викрили інші добрі трюки. Хитрість секретного агента у цьому, що його тактика залишається таємницею. Сьогодні за ціною книги в м'якій обкладинці кожна дитина – вилитий Картер.
Ну, Картер хитріший.
І якщо ви іноді думаєте, що я зіпсую хорошу річ, віддавши її за ці кілька гульденів, подумайте вкотре. Справа в тому, що хтось проковтнув мою наживку. Коли ми повернулися до квартири, я зрозумів, що там хтось був. Або ще був. Я жестом запросив Тару знову вийти та дочекатися мого сигналу. Я схопив пістолет і відкрив свій замок відмичкою. М'яке клацання замість какофонії звуків брязкітної зв'язки ключів. Усередині було темно. І було тихо. Така дуже гучна тиша, спричинена тим, що хтось намагається не бути там. Я міцно стиснув Вільгельміну в руці і почав обережно ходити квартирою. Кімната за кімнатою. Через захаращену вітальню, їдальню і, нарешті, вітальню, шкодуючи, що подруга Роско не повела свого кота перед відходом, бо цей кіт чіплявся за мої п'яти.
Добре. Отже, наш гість чекав у спальні чи ховався у душі. Або його давно не було.
Я зупинився біля спальні. Там хтось був. Я чув, як він дихає. Наступним моїм кроком був шедевр координації. Одним рухом я відчинив двері, увімкнув світло і прицілився.
Він вистрибнув з ліжка, як хліб із тостера. Господи, Нік. Це твій спосіб побажати доброго ранку?
Я опустив пістолет і похитав головою. - Ні, Роско. Але це страшенно хороший спосіб привітатися кулею, чортова сука. Ти знаєш, що я міг тебе вбити?