Прем’єр-міністр попрохав не турбувати його, якщо тільки в цьому не буде крайньої необхідності. Після повернення з Букінгемського палацу він усамітнився у приватній квартирі на Даунінг-стріт, бажаючи кілька годин побути наодинці з дружиною, але, знову ж таки, його побажання не були враховані.
— Мені надзвичайно прикро, прем’єр-міністре,— вибачився його особистий секретар,— та це лікар Кристіан. Каже, це важливо.
Телефон задзумів: дзвінок з’єднали.
— Лікарю Кристіане. Чим можу прислужитися? І як там Чарлі?
— Боюся, у нас проблема,— почав лікар вибачливим тоном.— Ви ж знаєте, ми намагаємося тримати його в ізоляції, подалі від газет, щоб його не турбували всіма цими теревенями, які сиплються довкола. Зазвичай ми вимикаємо телевізор і знаходимо, чим відвернути його увагу під час новин, але... Справа в тім, що ми не очікували незапланованих репортажів щодо вашої відставки. Мені страшенно прикро, що вам довелося подати у відставку, прем’єр-міністре, але Чарльз у мене на першому місці. Маю ставити в пріоритет його інтереси, зрозумійте.
— Я справді розумію, лікарю Кристіане, і ваші пріоритети абсолютно правильні.
— Сьогодні вранці він почув усе. Усі ці розмови про акції. І про вашу відставку. Він глибоко засмучений, для нього це великий шок. Він вважає, ніби у тому, що сталося, є його провина, і мені прикро казати вам, але він говорить про самогубство. Я сподівався, у нас уже мав початися прогрес у лікуванні, але тепер я боюся, ми на краю справжньої кризи. Не хочу надто тривожити вас, та йому потрібна ваша допомога. Надзвичайно сильно.
Capa побачила на обличчі чоловіка стражденний вираз. Сіла поруч і взяла за руку. Долоня тремтіла.
— Лікарю, що я можу зробити? Я зроблю все — все, що ви скажете.
— Нам треба вигадати спосіб втішити його. Він безнадійно засмучений.
— Можна поговорити з ним, лікарю? Зараз? Поки все це не зайшло далі.
Кілька хвилин очікування, поки брата не привели до телефону. Колінґридж чув на лінії звуки протесту й тихого замішання.
— Чарлі, як ти, старенький? — сказав Генрі м’яко.
— Геле, що я накоїв?
— Нічого, Чарлі, абсолютно нічого.
— Я погубив тебе, знищив усе! — голос був на диво старий, хрипкий від паніки.
— Чарлі, мені нашкодив не ти.
— Але ж я бачив по телевізору. Ти йдеш до королеви, щоб подати у відставку. Кажуть, що це все через мене і якісь акції. Я не розумію, Геле, я все засрав. Я не заслуговую бути тобі братом. Ні в чому більше нема сенсу,— на іншому кінці лінії почувся стримуваний схлип.
— Чарлі, я хочу, щоб ти послухав мене дуже уважно. Ти слухаєш?
Ще один схлип, повний шмарклів, сліз і смутку.
— Тобі не потрібно просити в мене пробачення. Це я мав би стояти навколішках, вимолюючи прощення. У тебе, Чарлі.
— Не будь дурним...
— Ні, послухай, Чарлі! Ми завжди проходили через усі проблеми разом, як родина. Пам’ятаєш, коли я керував бізнесом... той рік, коли ми мало не прогоріли? Ми йшли на спад, Чарлі, і все з моєї провини. Надто я загруз у своїй політиці. А хто привів того нового клієнта, те замовлення, що врятувало нас? О, знаю, це було не найбільше замовлення, яке ми отримували, зате в який слушний час! Ти врятував компанію, Чарлі, і врятував мене. Так, як і тоді, коли я був сраним бовдуром і спіймався на п’яному водінні на Різдво.
— Я ж насправді нічого не зробив...
— Сержант місцевої поліції, той, що був твоїм партнером по гольфу... якимось чином у відділку ти переконав його підправити тест на алкоголь. Якби я втратив права, мене б ніколи не обрали в моєму окрузі. Я б ніколи не ступив на Даунінг-стріт. Хіба ти не бачиш, дурнику, ти уможливив усе, а не зруйнував. Ти і я, ми завжди проходили все разом. І саме так все й залишиться.
— Я не заслуговую...
— Ні, не заслуговуєш, Чарлі, на такого брата, як я. Ти завжди був поряд, коли я потребував допомоги, а що робив у відповідь я? Я був надто заклопотаний. Коли пішла Мері, я знав, наскільки тобі було боляче. Я мусив бути поряд, атож мусив. Я був потрібен тобі, та завжди мав якісь інші справи. Я завжди збирався зайти й провідати тебе завтра. Завжди завтра, Чарлі, завжди завтра,— емоції надламували голос Колінґриджа.— У мене був свій момент слави, я робив речі, які хотів робити. Спостерігаючи, як ти став алкоголіком і занапастив себе.