Останніми з’їздять на підвіззя холодильник та батерія — наче володарі на престол. Усе це вмонтовано на підвіззі. Тепер складають таким самим способом надвіззя — каросерію: боки, дах та вікна й двері. Вставляють сидження, новіські, сяючі свіжістю матеріалу та досконалістю виконання. Ще додають останні частини: світла, переднє й заднє віко, зударники та вистілку. Мабуть, усе готове? Нічого не забули? Як же могли? На конвеєрі немає помилок, бо кожний робітник подає тільки одну частину і кожний робить тільки один рух.
І, як довго, ви думаєте, тривало таке складання авта? Тиждень, два, три? Ага, то хіба, коли віз роблять ручно, як діялось, доки не винайшли конвеєра! Тепер за годину авто готове! На наших очах твориться ціле чудо техніки. Ми поступаємо разом з конвеєром і приглядаємося, що при нас вмонтовують. Дуже цікаво! Сталь, ґума, пластик, скло та багато інших матеріялів — шматок до шматка, частина до частини, і готово! Новісіньке авто сяє лаком і хромовими прикрасами.
Його напоюють водою й газоліною. Інакше, без уваги на всю досконалість виконання, то була б мертва, хоч і гарна іграшка — щось, як дитяче авто, що його треба тягнути на мотузку. Нашому автові дають життя і спроможність руху електрика й бензина.
Дівчина. Ясне волосся, пишна зачіска. Чорні штани, кольорова блюзка. Руки в рукавицях. Сідає за керму і, як елегантна дама, з’їздить із стрічки та веде авто праворуч. Там уміщує його поруч тих, що кілька хвилин тому залишили конвеєр. Хтось купить його, як ми купили нашого Каруся. Його теж склали з кусків і частин. За годину він дістав усе, що йому потрібне до життя, і з брили руди, вапняку, вугілля й безлічі різних матеріялів стався справним мотором, вигідним возом, його яснобронзове тіло сяє свіжою фарбою і пишається хромовим окуттям. З нами він став мандрувати та приглядатись до життя на Новому Континенті, де народився.
Він справді заслужив собі на кращого водія, ніж я. Не зазнав би стільки лиха. Але, що робити? Карусь мусів погодитися, що в нього така водійка і що їм обом доведеться мандрувати і дружити в добрі й злі часи.
Я розказала вам про загальне враження, як його сприймає сторонній глядач. Насправді неможливо описати тут монтування всіх тисяч частин. Для цього треба б не оцього малого розділу, а цілої великої книги. Таких книг багато, і вони призначені для тих, що зокрема цікавляться виробом авт. Для нас вистане те, що ми побачили на останньому головному конвеєрі. Складання поодиноких частин відбувається на побічних конвеєрах. Їх, уже готових, подають униз, де на наших очах вмонтовують у підвіззя чи каросерії. Але й те було для нас повчальне.
Виходимо з фабрики задоволені й розумніші, ніж перед тим. Тепер уже знаємо, як постає авто. І цікаво, батьки приводять з собою дітей, головно хлопчиків, три- чотирирічних. Бачили б ви, як вони цікавляться, як радісно гомонять, спостерігаючи просування стрічки, як випитують батьків про подробиці і як потім, залишивши фабрику, уже розумними очима дивляться на батькове авто. Навіть на своє авто-іграшку, що його привезли з собою в руці, покинули на сидженні великого авта чи, навіть, поклали в кишеню. Таке малюсіньке, таку жабку. Їх особливо люблять діти.
Ми помітили це у Славка, куди одного дня поїдемо з Карусем. Тоді й розкажу вам про Славкові іграшки й наші розваги. Тепер же вертаймось до Каруся і його чи наших пригод.
Мої вчителі
Не вистачало навчання у фахового тренера, у школі їзди. Як після кожної підготови, так і тут треба практики. Треба пристосувати знання до життя. Алеж, як її набути, оцю практику?
Ясно, треба було їздити. Якнайбільше їздити! Для вас, молодих, це не проблема. Ви ще в школі набираєтесь цього знання, сідаєте за керму та й їдете. Вам легко знайти товариша чи товаришку, що вже вміє їздити, вони поправляють вас, дають вам вказівки і, нарешті, додають вам відваги. Бо відвага, окрім обережности та опанування рухів і рефлексів, необхідна. Щождо рефлексів, то, може, знаєте, що це такі рухи, яких ми не мусимо заздалегідь планувати й обдумувати. Ми виконуємо їх несамохіть, зразу, як тільки трапиться щось, що їх вимагає. Наприклад, коли ви їдете, нагло вибігає на вулицю людина. Навіть не подумавши, ви негайно натискаєте на гальми. Оцей негайний рух називаємо рефлексом.