Я… хотіла, власне…
тебе спитати… чи тобі до мислі
були дари на поминках у нас
по Гекторові?…
Долон
(трохи здивовано)
Так, я дуже вдячен
за ласку та за шану.
Кассандра
Чом же ти…
не взяв тепер того щита з собою?
Долон
А нащо був би щит?… Чи ти на здогад,
пророчице?
Кассандра
(злякано)
Ні, ні, Долоне, ні!
Долон
(замислений)
Се правда, я піду в непевну путь…
та тільки щит розвідачу завада…
Я ж мушу крадькома зайти у табор
ахейський, поночі усе розвідать,
підслухати наради й повернутись
теж крадькома.
Поліксена
Прости, воно не личить
до справ громадських дівчині втручатись,-
але спитаю, нащо молодого
тебе старійші на таке обрали?
Долон
Бо молодий ходу звиннішу має,
ступає легше
(сміється)
і втікає швидше!
Кассандра
(впівголоса, до себе)
Як можна ще втекти!
Долон
Що ти сказала?
Кассандра мовчить.
Я знаю, я на те не заслужив,
щоб ти слова на мене витрачала…
а тільки я хотів… Ні, я не вартий…
Вітаю вас, царівни…
(Похиливши голову, налагоджується йти).
Кассандра
Постривай!
Що ти хотів?
Долон
Спитати…
Кассандра
А, спитати!
Ні, не питай, я не люблю питання.
Долон
То я таки піду…
Кассандра
Питай, питай,
я відповім.
Долон
Пророчице, скажи,
чи я верну живий з моєї справи?
Кассандра
Чого ти, власне, в мене се питаєш?
Питай в Гелена, та чи мало ж е
у нас у Трої віщунів?
Долон
Вже пізно
шукати їх тепер.
Кассандра
Та що ж тобі
з мого пророкування. Про Кассандру
лихая слава в Трої. Хто їй вірить?
Ніхто з людей.
Долон
Не знаю сам чому,
але мені бажалось би почути
на се відповідь, власне, від Кассандри.
Кассандра
Ти б їй повірив?
Долон
Може б, і повірив.
Кассандра
(гірко)
Та тільки «може»?
Долон
Я вразив тебе?
Кассандра
О, ні, я звикла, що мені не вірять!
Долон
А все ж пророкування вислухають.
Кассандра
На жаль!
Долон
Я прагну вислухать його!
Кассандра
А якби часом я тобі сказала -
я не кажу, се тільки так, наприклад, -
щоб ти не йшов тепер на ті розвідки?
Чи ти б послухав?
Долон
Ні, скажу по правді,
не міг би я послухати тебе,
хоч би ти смерть видиму віщувала,
бо нечестю було б зректися потай
того, що сам же я вхвалив прилюдно,
на що пристав незмушений, по волі.
Кассандра
То нащо знати, що тебе спіткає?
Долон
Так, я люблю дивитись долі в вічі.
Кассандра
О, ні, Долоне, ти того не любиш,
ніколи не любив, даремне кажеш!
Ти ще дитина для таких очей!
Долон
Дитина? Я, царівно, повнолітній,
до ради вхожий і до війська здатний,
я не хлоп'я давно.
Кассандра
Але для того,
щоб знести долі погляд, повноліття
твого ще мало.
Долон
Бачу я, царівно,
що ти мені не хочеш відповісти,
і я даремне тільки час гублю,
а я його не маю вже багато.
Кассандра
(здригається при сих словах)
Хто се тобі сказав?
Долон
Ми призначили,
щоб я вернувся, поки зійде місяць.
Кассандра
Але ж тепера місяць рано сходить!
Долон
То ж, власне, я тому не маю часу,
здається, й так його немало згаяв!
Поліксена
Пождав би ти безмісячної ночі!
Долон
Війна не жде, царівно,- поки б ми
безмісячних ночей тих дожидали,
то, може б, місяць освітив руїну
святої Трої. Я піду, царівни.
Щасливі будьте!